Завину́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) = Завитися 2. 2) О цвѣтахъ: свертываться, складывать лепестки. Завинулась калинонька, та й не роспускає. Рудан. I. 15.
Завиня́тко, ка, с. Узелокъ, свертокъ. Вештатись по Божому світові із палицею в руках, а завинятком на плечах.
Зави́ритися, рюся, ришся, гл. Разсердиться, разгнѣваться. Вх. Зн. 18.
Зависа́ти, са́ю, єш, сов. в. зави́снути и зави́сти, сну, неш, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Червоне намисто в шинкарки зависло. Чуб. V. 582. Мертвець за ним і собі у дзвіницю, та в дірці, що перехрещена, і завис на хресті. ХС. III. 57. На віях, мов дві перлини, сльози зависли. Г. Барв. 223. 2) Оставаться, остаться неуплаченнымъ, накопляться, накопиться (о платежахъ, недоимкѣ, долгахъ). Я й платив, щоб подать не зависала. 3) — на кому́. Лежать на комъ, лечь на кого. На твоїй голові все зависло, бо ти староста. Каменец. у.
Зави́ска, ки, ж. Недоимка, просроченный платежъ. Це на вас зависка зосталась, а ми всі дали подушне. НВолын. у.
Завискоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Завизжать, взвизгнуть. І з реготом завискотіла — і мов лихий її злизав. Греб. 358.
Зави́сливий, а, е. = Завидливий. Зависливі очі. Ном. № 4817. Зависливі багатирі. Грин. I. 193.
Зави́снути и зави́сти. См. Зависати.
За́висть, сти, ж. Зависть. Вам на зависть, а їй на користь. Ном. № 11593.
Завита́ння, ня, с. = Завітання.
Завита́ти, та́ю, єш, гл. = Завітати. Завитав я до веселої козачої хати попасувати коні. Хата. 95. Січові гості завитали таки до нас. Хата. 115.
I. Зави́ти, ся. См. I. Завивати, ся.
II. Зави́ти. См. II. Завивати.
За́витка, ки, ж. 1) = Заверка 1. Чуб. III. 193. 2) Зави́тка = Покритка. Вх. Зн. 18.
Завиття́, тя́, с. 1) Женская повязка, имѣющая видъ полотенца, обматываемаго вокругъ головы и шеи. Гол. Од. 27. Якась жінка у завиттю прийшла. Каменец. у. 2) = Завертка 1. Ч. Г. В. 1858, № 17, 129.
Завихі́ль, хо́лі, ж. Мятель, вьюга. Черк. у.
Завихоритися, рюся, ришся, гл. Закружиться вихремъ. Думка його закаламутилась, завихорилась. Мир. ХРВ. 51.
Завихри́ти, рю́, ри́ш, гл. Поднять шумъ. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. НВолын. у.
Зави́хтуритися, риться, гл. безл. Захотѣться сильно и чтобы скоро сдѣлалось желаемое. Завихтурилося іти в наймички. Вас. 213.
Зави́чити, чу, чиш, гл. Пріучить. Завичили так, що голова ваша все свербить, хоч і нічого нема. Лебед. у.
Зави́чка, ки, ж. = Звичка. Бра́ти зави́чку. Привыкать, имѣть обыкновеніе. Я й завички не брала удень спати. Зміев. у.
Завища́ти, щу́, щи́ш, гл. Завизжать. Як запищить, як завищить! та й побігла в ліс. Рудч. Ск. II. 20.
Завіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заві́яти, ві́ю, єш, гл. 1) Вѣять, повѣять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. Мил. 183. 2) Заносить, занести, завѣять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок. Нп.
За́від и заво́д, во́ду, м. 1) Начало, то, съ чего что-либо началося, завело́ся. Ще й заводу нема, ще й не починали. Ном. № 7801. Нема́ й заво́ду. а) Не было и заведено, и не было никогда. Гребня чорт-ма й заводу, бо не пряла, каже, зроду. Нп. б) Исчезло все, нѣтъ и слѣда. Уже й заводу нема того нічого, що там було. 2) Начало, причина ссоры. Я знаю цей завід між ними. НВолын. у. Знайду собі другу милу, щоб не мала роду, щоб не було, як з тобою, жадного заводу. Чуб. V. 255. Завод зробився з того, що той не хтів платити за горілку. НВолын. у. Не роби заводу: як в грошіх — віддай податок. НВол. у. 3) Заводъ. А мій милий у неволі, у неволі — на роботі, він на сахарнім заводі. Грин. III. 563. Там недалеко рибні заводи запорозькії. ЗОЮР. I. 111. 4) Заведеніе, учрежденіе. 5) Звукъ плача, плачъ. Почулися важкі заводи плачу. Мир. ХРВ. 49. Мирний употребляетъ это слово вообще въ смыслѣ протяжнаго звука. Дикі заводи реву (бугаєвого) розлягались по околиці. Мир. ХРВ. 129. Вітер покривав їх своїми жалісливими заводами. Мир. Пов. I. 118. Вітер доносив до них заводи дзвонів. Мир. ХРВ. 142. На всі за́води крича́ти. Во все горло кричать. Слухайте мене! — на всі заводи кричав Уласович, — адже я сотник.
