завше готові: білеє личко, чорнії брови. Чуб. V. 75.
Завши́р, завши́рки, завши́ршки, нар. Шириною. А завширшки він ширший океану. К. Іов. 24.
Зав'яза́ти, ся. См. Зав'язувати, ся.
За́в'язка, ки, ж. Завязка, веревочка, которой завязываютъ. Коло сього мішка й зав'язки нема. Утяв по саму зав'язку. Ном. № 7569. 2) Завязь на фруктовыхъ деревьяхъ. Каменец. у. 3) Въ плотничьей и столярной работѣ: связь, сцѣпленіе двухъ концовъ деревьевъ, сходящихся подъ угломъ. Шух. I. 91, 98. 4) Зачатокъ, начало, причина, источникъ. Разом роз'язка і зав'язка, і зле й добре докупи. Ум. За́в'язочка.
Зав'язник, ка, м. Раст. Tormentilla erecta.
Зав'я́знути и зав'я́зти, зну, неш, гл. Завязнуть. Пішла вона (овечка) собі пастись, та й зав'язла у хмелі. Рудч. Ск. I. 40.
За́в'язок, зку, м. Почка растенія. Вх. Пч. I. 14.
За́в'язочка, ки, ж. Ум. отъ за́в'язка.
Зав'я́зування, ня, с. Завязываніе.
Зав'я́зувати, зую, єш, сов. в. зав'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Завязывать, завязать. Зав'язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав'язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. Ном. № 101. 3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав'яже. Шевч. 27. Переносно: зав'яза́ти го́лову. Выдти замужъ. Зав'язала головоньку, — не розв'яжу довіку. Чуб. V. 4) Закладывать, заложить (зданіе). Зав'єзує хату. Шух. I. 88. 5) — вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав'язала. Кв. Драм. 326. 6) — доро́гу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327. 7) — світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав'яла, молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ. Мет. 138. 8) — язи́к. Заставить молчать. Людям язика не зав'яжеш. Ном. № 6984.
Зав'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. зав'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Завязываться, завязаться. 2) Завязываться (о плодахъ), завязаться. 3) Начинаться, начаться, зарождаться, зародиться, возникать, возникнуть. Треба трошки полежать, щоб сало зав'язалось. Ном. № 12260.
Зав'я́лий, а, е. Завялый, завявшій, увядшій. Мир. Пов. II. 76.
Зав'яли́ти, лю, лиш, гл. = Зв'ялити. Не зав'ялив би свої літа молодії, як тепер в'ялить. О. 1862. X. 13.
Зав'я́нути и зав'я́ти, в'я́ну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. I. 146. Одно зацвіло, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.
За́га, ги, ж. Изжога. Зага пекла. Канев. у. МУЕ. III. 55.
Зага́вкати, каю, єш, гл. Залаять. Собаки де-де по Вільшані загавкають. Шевч. 149.
Загавкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Залаять (о многихъ). Бісова собачня донюхалась і загавкотіла. Стор. М. Пр. 123.
Зага́воронитися, нюся, нишся, гл. Зазѣваться. Прилуц. у.
Загага́кати, каю, єш, гл. Загоготать, захохотать. Харьк. у.
За́гад, ду, м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Ном. № 1082. Чи тобі загад був у поле йти? Черниг. г.
Загада́ти, ся. См. Загадувати, ся.
За́гадка, ки, ж. 1) = Загад 3. Загадав мені мій миленький загадки в дорогу: їдна загадочка, — щоб вишита сорочка; друга загадочка, — щоб вишит синій мундир. Грин. III. 629. 2) Загадка. Така ваша загадка, що нема й розгадки. Ном. № 13055. 3) Раст. Erigeron canadensis L. ЗЮЗО. I. 121. Ум. За́гадонька, за́гадочка.
Зага́дування, ня, с. 1) Задумываніе. 2) Приказываніе, распоряженіе. 3) Загадываніе.
Зага́дувати, дую, єш, сов. в. загада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чуб. V. 1006. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. МВ. II. 9. 2) Приказывать, приказать дѣлать, сдѣлать распоряженіе, заказывать, заказать. Загадай дурному Богу молиться, він і лоб розіб'є. Ном. № 6576. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Ном. № 13722. Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Мет. 161. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. Чуб. V. 983. 3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той жи-
