Заграбува́ти, бу́ю, єш, гл. Заграбить, отнять. Заграбував волика. О. 1862. I. 43.
За́грава, ви, ж. Зарево. НВолын. у.
Заграва́ти, раю́, є́ш, сов. в. загра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Начинать играть, заиграть. Звелів вже він музикам заграти. Мет. 105. 2) Начинать, начать двигаться: бѣжать, летать и пр. рѣзвыми, бойкими движеніями. Гей коню мій, коню, заграй підо мною! Над річкою, над Дунаєм орли загравали. Мет. 429. 3) О морѣ: начать волноваться. Ой заграй, заграй, синесеньке море, та під тими байдаками. Шевч. 56. О свѣтѣ: начинать играть, заиграть. Заграло сонечко. Чуб. III. 219. 4) О винѣ, наливкѣ: начать бродить.
Загра́да, ди, ж. Огорожа, ограда. Загріло сонечко на стіну, на заграду зелену. Гол. I. 211.
Загра́катися, каюся, єшся, гл. Зазѣваться. Мене… послано, що вже не зап'ю, не забалакаюсь, не загракаюсь, та й не злякаюсь. Г. Барв. 443.
Заграни́чити, чу, чиш, гл. Опредѣлить, указать границу.
Заграни́шний, а, е. Заграничный.
Загра́ти. См. Загравати.
Загра́тися, ра́юся, єшся, гл. Заиграться. Не засидиться, не заграється ніде. МВ.
Загре́ба, би. 1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. Ном. № 13776. 2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Грин. II. 182. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами… (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). Стор. II. 16. У Милорадовича: свадебный длинный хлѣбъ. Мил. 121. 3) Жадный человѣкъ. Забере усе бісів загреба.
Загребе́лля, ля, с. Мѣсто за плотиной. На загребеллі живе. Черк. у.
Загребе́льний, а, е. Находящійся за плотиной. До загребельної могили прибувайте. Мет. 396.
Загребти́, ся. См. Загрібати, ся.
Загребу́щий, а, е. Жадный, старающійся все забрать. Очі завидющі, руки загребущі. Посл.
Загремихті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Загремѣть, загромыхать. Як застукотить у сінях, загремихтить. МВ. I. 69.
Загремі́ти. См. Загрімати.
Загри́вий, а, е. Имѣющій бѣлую масть вокругъ шеи (о птицахъ и четвероногихъ животныхъ). Загривий гусак. Харьк. Загрива гуска. Загрива вівця — біла, а шиворот чорний. О. 1862. V. Кух. 37.
Загриза́ти, за́ю, єш, сов. в. загри́зти, зу́, зе́ш, гл. Загрызать, загрызть.
Загриза́тися, за́юся, єшся, сов. в. загри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. Начинать споръ, ссору, заспорить. Загризався з братом. Мир. ХРВ. 138.
Загри́зкуватий, а, е. Сварливый, задира.
Загри́зти, ся. См. Загриза́ти, ся.
Загри́мати. См. Загрімати.
Загримоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Приїхала, загримотіла кобиляча мов голова. Котл. Ен. II. 40.
Загріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. загребти́, бу́, бе́ш, гл. 1) Загребать, загрести. І кури б загребли, єсли б не ратував. Ном. № 4582. 2) Сгребать, сгресть. Огонь каже: загреби мене. Чуб.
Загріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. загребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. Загребаться, загресться.
Загріба́чка, ки, ж. Кочерга. Ухопила горнець з печі, та й шпурнула в груди. Та бо я ся від череп'я зачяв обтрісати, вна вхопила загрібачку: „Рушай, гицлю, з хати!“ Гол. III. 215.
Загрі́бок, бка, м. Неудавшійся, испорченный въ печеньи хлѣбъ. Екатер. у.
Загріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. загрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Г. Барв. 190. Та прихили своє личко, най моє загріє. Гол. IV. 452. 2) Проникнуть со своимъ тепломъ. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.
Загріва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. загрі́тися, рі́юся, єшся, гл. Согрѣваться, согрѣться.
Загрі́лий, а, е. Согрѣвшійся.
Загріма́ти, ма́ю, єш, сов. в. загремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Начинать гремѣть, загремѣть. Грім уп'ять загрімає. Констант. у. Ой загреми, громику, над моєю кімнатою. Мет. 259. Заревіло, загреміло, застугоніла земля. Стор. М. Пр. 143.
Загрі́мати и загри́мати, ма́ю, єш, гл. 1) Загремѣть, застучать. 2) — на ко́го. Закричать на кого. Батько часом на нього
