да́тися, да́мся, даси́ся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться, рѣшить сдѣлать. Вона ще літом, як сонечко сипало теплим промінням, задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток. Г. Барв. 155—156.
Задави́ти, влю́, виш, гл. Задушить, задавить. Таки Бог погодив, вовк кобилу задавив. Чуб. V. 1151. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. № 1213. Нудьга його задавила на чужому полі. Шевч. 214.
Задаві́йко, ка, м. Душитель; міроѣдъ, кулакъ. То хиба пан? То задавійко. Він скілько людей згубив тими про́центами. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Задавля́чка, ки, ж. Медиц. Жаба, angina. Вх. Зн. 19.
Зада́внений, а, е. Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба.
Зада́внення, ня, с. Давность, застарѣлость. Желех.
Зада́внити, ся. См. Задавнювати, ся.
Зада́внювати, нюю, єш, сов. в. зада́внити, ню, ниш, гл. Запускать, запустить (болѣзнь). Еге, так воно задавнено, то й важко загоїть. Канев. у.
Зада́внюватися, нююся, єшся, сов. в. зада́внитися, нюся, нишся, гл. Застарѣвать, застарѣть.
Зада́ння, ня, с. = Завдання. Яке важке задання бути діячем на далекій стороні. Левиц. Пов. 120.
Зада́р, нар. Даромъ. Вх. Лем. 415.
Задари́ти. См. Задарювати.
Зада́рь, нар. = Задар. Вх. Зн. 19.
Зада́рювати, рюю, єш, сов. в. задари́ти, рю́, риш, гл. Задаривать, задарить.
Зада́ти, ся. См. Задавати, ся.
Зада́ток, тку, м. = Завдаток.
Зада́ча, чі, ж. Задача. К. Гр. 102.
Задвигті́ти, гчу́, ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив… на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули. Левиц. Пов. 330.
Задвижа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Задвигтіти.
Задвірко́вий, а, е. Выходящій на дворъ позади дома. Дочка на задвіркові двері рип! Чуб. IV. 557.
Задві́рок, рку, м. Дворъ позади дома. Схопилась, вискочила на задвірок. Г. Барв. 237.
Задвоя́кий, а, е. Двухъ родовъ. Астряби суть задвоякі: астряб великий і мавий. Вх. Лем. 415.
Задекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Приказать, дать указъ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. К. ХП. 32. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути. К. ХП. 128.
Заденчи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Заднити. Діжку ще не заденчено. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Заде́ра, ри, ж. Лучина, щепка. Вх. Лем. 415.
Задера́ка, ки, ж. = Задирака.
Задера́чка, ки, ж. Задравшаяся кожа надъ ногтемъ, заусеница. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Задереві́ти, ві́ю, єш, гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Камен. у. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Камен. у. Прийшов п'яний, та як заснув, так і задеревів. Камен. у.
Задерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. = Задеревіти.
Заде́ржати, ся. См. Задержувати, ся.
Заде́ржувати, жую, єш, сов. в. заде́ржати, жу, жиш, гл. 1) Задерживать, задержать. 2) Удерживать, удержать. Не то господарь, що збереть господарство, — то, що готове задержить. Ном. № 10108.
Заде́ржуватися, жуюся, єшся, сов. в. заде́ржатися, жуся, жи́шся, гл. 1) Задерживаться, задержаться. Чує він, що плуг його за щось задержався. О. 1861. XI. 29. 2) Удерживаться, удержаться, сохраняться, сохраниться. Де-не-де задержались старі шапки.
Задери́ка, ки, об. = Задирака.
Задери́куватий, а, е. Задорный. Харьк.
Задери́хвіст, воста, = Въ выраженіи: задери́хвоста да́ти. Удрать безъ оглядки.
Задері́й, рі́я, м. = Задерика. Андрій-задерій. Ном. № 12702.
Задернува́ти, ну́ю, єш, гл. Заложить дерномъ. Вони викопали яму, насипали грошей, поклали того, що обібравсь грошей стерегти, та й знов засипали й задернували. Канев. у.
Задерну́ти, ну́, не́ш, гл. Задѣть, оцарапать. Чеши дідька зрідка, щоб не задернути. Ном. № 1212.
Заде́рти. См. Задирати.
Задесе́нець, нця, м. Житель мѣстности, за Десной находящейся. Ном. № 13617.
Задесе́нський, а, е. За Десной находящійся.
Задесе́нщина, ни, ж. Мѣстность за Десной.
