Із ловів приїхав і в двері заковтав. Гол. I. 90.
Зако́вувати, вую, єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, кую́, єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Єв. Мр. V. 4. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Макс. 159. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. Чуб. V. 1027. 2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько. Грин. III. 661. 3) Только сов. в. О кукушкѣ: закуковать. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку. Чуб. III. 188.
Закозакува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать вести жизнь козака.
Закозакува́тися, ку́юся, єшся, гл. Долго пробыть гдѣ козакомъ.
Зако́їти, ко́ю, їш, гл. Начать дѣлать дурное. Спусти їм, то таке закоють, і власть твою собі присвоють. Котл. Ен. V. 37.
Закола́тати, таю, єш, гл. Постучаться. Заколатав в двері.
Заколе́сник, ка, м. 1) Чека, колышекъ для задержанія колеса на оси. Каменец. у. Kolb. I. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74. 2) = Колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. I. 146.
Зако́ли, лів, м. мн. Изломы. Видно було, що недавно гілку ту відломано: свіжі заколи. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Заколива́ти, ва́ю, єш, гл. Закачать, заколебать.
Заколиса́ти. См. Заколисувати.
Заколи́сувати, сую, єш, сов. в. заколиса́ти, лишу́, шеш, гл. = Заколи́хувати, заколиха́ти.
Заколиха́ти, ся. См. Заколи́хувати, ся.
Заколи́хувати, хую, єш, сов. в. заколиха́ти, шу́, шеш, гл. Закачивать, закачать. І укриє й перехристить, тихо заколише. Шевч. 105.
Заколи́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. заколиха́тися, шу́ся, шешся, гл. Закачаться, заколыхаться. Опівночі заколихалась і затурготіла під ним земля. Стор. М. Пр. 42.
Заколо́джувати, джує, сов. в. заколо́дити, дило, гл. безл. Сдѣлаться запору. Як заколодило, так який уже день і на двір не ходе. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Заколоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Выбросить колосъ. Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу. Стор.
За́колот, ту, м. Ссоры, раздоръ, смута. На землі буде переполох народів у заколоті. Єв. Л. XXI. 25.
Заколо́та, ти, ж. 1) Похлебка для животныхъ. Аф. 2) Пренебрежительное названіе для плохо изготовленнаго жидкаго кушанья. Аф.
Заколо́ти, лю́, леш, гл. 1) Заколоть. Занудило коло серця, закололо в боку. Шевч. 68. Злякався — аж у п'яти закололо. Ном. № 4386. 2) Заколоть, убить колющимъ оружіемъ. 3) Зарѣзать (о свиньяхъ). Прийди, серце Миколю, поросятко заколю. Чуб. V. 11.
Заколо́тися, лю́ся, лешся, гл. Заколоться.
Заколоти́ти. См. Заколочувати.
Заколоти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Забиться. Серце заколотилось. 2) Задрожать отъ волненія. Аж заколотилась уся, як побачила.
Заколо́ток, тка, м. Яйцо безъ зародыша. Каменец. у.
Заколо́чувати, чую, єш, сов. в. заколоти́ти, лочу́, тиш, гл. 1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.
Заколупи́ти, плю, пиш, гл. Ковырнуть. Як глянули на його, то аж серце їх заколупило. ЗОЮР. I. 119.
Заколядува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Запѣть коля́дку. Ой я тобі, дядьку, заколядую. Чуб. III. 427. 2) Заработать пѣніемъ коля́дки.
Закомези́тися, жу́ся, зи́шся, гл. Заупрямиться, закапризничать.
Закомеши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Зашевелиться, закишѣть. Троянці всі заворушились, завештались, закомешились. Котл. Ен.
Закомі́рок, рку, м. Огороженное мѣсто за амбаромъ. Аф. Также вообще всякій закоулокъ. Всі закоморочки, куточки уже не первий знаю год. Котл. Ен. III. 24. Ум. Закомі́рочок.
За́ко́н, ну, м. 1) Зародышъ. Константиногр. у. Там його́ й зако́ну нема́. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Константиногр. у. 2) Законъ. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити? Харьк. 3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна
