ні чорт, ні піп, ні дякон. Посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. М. Пр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. III. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. В зако́н увести́: а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. I. 219. б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена… Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. У зако́н уступи́ти. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. См. еще Закін.
Закони́ти, ся. См. Законя́ти, ся.
Зако́нний, а, е. Законный. Зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Кв. I. 76. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя. Кв. I. 54.
Зако́нність, ности, ж. Законность. Желех.
Законова́лити, лю, лиш, гл. Залѣчить, заморить лѣченіемъ.
Законода́вець, вця, м. Законодатель.
Законтрактува́ти, ту́ю, єш, гл. Принять по контракту.
Зако́нюватися, нююся, єшся, гл. = Законятися. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли законюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. I. 234.
Законя́ти, ня́ю, єш, сов. в. закони́ти, ню́, ни́ш, гл. Зараждать, зародить. Яке його Господь законив, таке воно й є. Зміев. у.
Законя́тися, ня́юся, єшся, сов. в. закони́тися, ню́ся, ни́шся, гл. 1) Зараждаться, зародиться. Законяється дитина. Константиногр. у. Бог його знає, як воно дитина законяється у жінки. Волч. у. Ба! зерно яке довге! значиться велике бути законилося, та запекло сонце. Волч. у. 2) Пріобщаться, пріобщиться св. таинъ.
Зако́панець, нця, м. Что-нибудь краденое и закопанное. Черк. у.
Закопа́ти, ся. См. Закопувати, ся.
Закопи́лити. См. Закопилювати.
Закопи́лювати, люю, єш, сов. в. закопи́лити, лю, лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. Міусск. окр. 2) Закопи́лити гу́бу. Надуться, разсердиться; заважничать. Ном. № 5084. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи. Кв. II. 177.
Закопирса́ти, са́ю, єш, гл. 1) Заковырять. 2) Негладко, нехорошо зашить.
Закопи́рчувати, чую, єш, гл. = Закопилювати.
Закопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) О дѣтяхъ: побѣжать мелкими шажками. 2) О лошадяхъ: побѣжать съ быстрымъ топотомъ. Закопотіли коні. К. ЧР. 154. Ущухло поле. Тільки коні закопотіли там то там. Греб. 343.
Закопоши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Зашевелиться, закопошиться. Стор. I. 150. Чогось конотопський народ загомонів і закопошився. Кв. II. 90.
Закопти́ти, ся. См. Закопчувати, ся.
Закопті́лий, а, е. Закопченный.
Зако́пування, ня, с. Закапываніе.
Зако́пувати, пую, єш, сов. в. закопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Рудч. Ск. I. 157. Нехай в'яне, поки закопають. Шевч. 12. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! Лавр. 107. А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? Левиц. I. 99. 2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати. Чуб. V. 209.
Зако́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. закопа́тися, па́юся, єшся, гл. Закапываться, закопаться, зарываться, зарыться. Дашкович все глибше й глибше закопувався в книжки. Левиц. Пов. 87.
Зако́пчувати, чую, єш, сов. в. закопти́ти, пчу́, ти́ш, гл. Закапчивать, закоптить.
Зако́пчуватися, чуюся, єшся, сов. в. закопти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Закапчиваться, закоптиться. Від диму закоптишся. Ном. № 5994.
Закордо́нець, нця, м. Заграничный житель.
Закордо́нний, а, е. Заграничный.
Закордо́нник, ка, м. = Закордонець.
Закорени́ти, ся. См. Закоре́нювати, ся.
Закоре́нювати, нюю, єш, сов. в. за-
