голову. Котрий хлопець заволока, то то моя заморока. Грич. III. 649. Ой дівчино-замороко, не йди замуж сього року. Грин. III. 653.
Заморо́чити, чу, чиш, гл. Помрачить, омрачить, а переносно: заморочить, ослѣпить, одурить, ошеломить. Дівчинонька козаченька та й заморочила. Чуб. V. 1207. Заморо́чило го́лову. Закружилась голова.
Заморо́читися, чуся, чишся, гл. 1) Потерять голову, сбиться съ толку. 2) О головѣ: закружиться. Житом. у. Глянула я вниз, голова моя заморочилась і я прокинулась. Левиц. I. 397.
Замо́рський, а, е. Заморскій. Заморського зілля забажала. Мет. 104.
Замо́р'я, р'я, с. Земля за моремъ, заморскій край. Федьк.
Заморя́ти, ря́ю, єш, сов. в. замори́ти, рю́, риш, гл. 1) Замаривать, заморить, изнурить. Вона повинна умерти на той час і заморити все в домі. Левиц. Пов. 14. 2) Приводить, привести въ безпамятство, лишить чувствъ. Молодиці різали ногу, — вона казала, що слабого спершу заморяють, а тоді ріжуть. Кіев. г. Що ми того меду поїли! Було батько як заморить колодок три, або й більш, як надбають його, — та і їсти вже не хочеться. Грин. II. 88. 3) Замори́ти дідка́. Въ дѣтской игрѣ въ дідо́к: ударить палкою на лету деревянный шаръ (дідо́к). Ив. 25.
Заморя́тися, ря́юся, єшся, сов. в. замори́тися, рю́ся, ришся, гл. Уставать, устать, утомиться. Аж заморився від натуги, а все таки не зворухнув торби. Стор. МПр. 7.
Замости́ти. См. Замо́щувати.
Замосто́вий, а, е. Находящійся за мостомъ. Бодай здорові були замостові люде. Чуб. III. 159.
Замота́ти, ся. См. Замотувати, ся.
Замотили́чити, чу, чиш, гл. Объ ульѣ пчелъ: дать проникнуть въ улей вощинной моли. Желех.
Замотили́читися, чуся, чишся, гл. Объ ульѣ пчелъ: имѣть въ себѣ вощинную моль. Желех. Переносно: Семинарія, бачте, замотиличилась, треба підчистити. Св. Л. 297.
Замотори́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Заспѣшить. Замоторився він, як у школу йти. Константиногр. у.
Замо́тувати, тую, єш, сов. в. замота́ти, та́ю, єш, гл. Заматывать, замотать, наматывать, намотать. Замотай собі на ус. Ном. № 5829. Замотати, зав'язати, та й нікому не казати. Ном. № 5946.
Замо́туватися, туюся, єшся, сов. в. замота́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Обматываться, обмотаться, закутываться, закутаться. Замотався у кирею, ліг на дворі спати. 2) Запутываться, запутаться. Ой ішов я з вечерниць через ті городи: замотався в гарбузіння, наробив я шкоди. Грин. III. 674.
Замоцува́тися, цу́юся, єшся, гл. Укрѣпиться, сдѣлаться болѣе крѣпкимъ. Тютюн замоцувався від неї (горілки). Шух. I. 36.
Замочи́, жу, жеш, гл. = Замогти. Може бис заміг ще одну ручку скосити. Вх. Зн. 19.
Замочи́ти, ся. См. Замо́чувати, ся.
Замо́чок, чка, м. 1) Ум. отъ замо́к. 2) мн. См. Ритки. МУЕ. III. 20.
Замо́чування, ня, с. Замачиваніе.
Замо́чувати, чую, єш, сов. в. замочи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Замачивать, замочить, обмачивать, обмочить. І риби не зловив, собі штани замочив. Чуб. III. 326. 2) Намачивать, намочить въ воду деревянную бочарскаго издѣлія посуду, чтобы она разбухла и не давала течи. 3) — намі́тку. Обрядъ въ концѣ крестинъ. Погуляли, вже б слід іти намітку замочувати, а Семен просить, щоб ще по чарці. О. 1862. VIII. 2.
Замо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. замочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Замачиваться, замочиться, обмачиваться, обмочиться. Через річку брела — да й замочилася, зайшла до сестри — пересушилася. Чуб. V. 107. 2) Шутливо: выпить водки. Замочмеся! Вх. Лем. 416.
Замо́щувати, щую, єш, сов. в. замости́ти, щу́, стиш, гл. 1) Замащивать, замостить, закладывать, заложить. Треба назламувать дубців з усякого дерева та й замостить, тоді вже ніщо не розірве греблі. Грин. I. 180. 2) Покрывать, покрыть. Хмарами пів неба замостило. Греб. 367.
Замрі́ти, рі́ю, єш, гл. Показаться неясно вдали. Замрів місяць між хмарами. Щог. В. 21. Мрії далекі осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535.
Замру́жити, жу, жиш, гл. Зажмурить, закрыть, смежить (глаза). Нема такого а ні дня, а ні ночі, щоб не плакали мої чорні очі. І спання на них нігди не буває, хоць я їх замружу, смуток пробуджає. Чуб. V. 16.
