сомъ. Занюхає ковбасу в борщі. Ном. № 5723.
Заня́вкати, каю, єш и занявча́ти, чу́, чи́ш, гл. Замяукать.
Заня́ти, ся. См. Займати, ся.
Заоблогува́ти, гу́ю, єш, гл. О полѣ: остаться невоздѣланнымъ. Чуб. VI. 62.
Заоді́тися, нуся, нешся, гл. Одѣться. Вх. Зн. 20.
Заопирува́ти, ру́ю, єш, гл. Заупорствовать. Піди, кажу, піди!.. так він заопирував, вражий син, таки не пішов! Канев. у.
Заорандарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Начать быть арендаторомъ. Ще Богу дяка, що голова держить: усе таки й нам зволяє трохи з нашого плеса поживитись; а вже як би жид заорандарював, то нашим бідолахам і у велике свято не прийшлось би покуштувати тієї риби. О. 1861. XI. 114.
Заорандува́ти, ду́ю, єш, гл. Заарендовать, взять въ аренду. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували. АД. II. 21.
Заора́ти. См. Заорювати.
За́ори, ор и зао́рини, рин, ж. мн. Края пахатнаго поля съ трудомъ запахиваемые и дающіе огрі́хи вслѣдствіе твердой уѣзженной почвы. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заору́дити, джу, диш, гл. = Заорудувати. — в свої́ ру́ки. Прибрать къ рукамъ. Чуб. I. 171.
Заору́дувати, дую, єш, гл. Завладѣть, закомандовать, начать распоряжаться. Шинкарка ним так уже заорудувала, що він у неї під тином шинковим днює й ночує. МВ. II. 181.
Зао́рювання, ня, с. 1) Запахиваніе. 2) Начало пахоты. Тот день найліпший до заорюваня. МУЕ. III. 37.
Зао́рювати, рюю, єш, сов. в. заора́ти, рю́, ре́ш, гл. 1) Запахивать, запахать. Но́сом заора́ти. Упасть лицомъ внизъ. Упав так, що аж носом заорав. Ном. № 6634. 2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. МУЕ. III. 38. Зао́рювати (в понеділок) не можна. МУЕ. III. 33.
Заохо́та, ти, ж. Поощреніе. Желех.
Зао́хати, хаю, єш, гл. Заохать. Тілько пані заоха, або хто з дівчат на ухо за чим озветься. МВ. (О. 1862. III. 35).
Заохо́тити. См. Заохочувати.
Заохо́чування, ня, с. Поощреніе, привлеченіе къ какому-либо дѣлу. Желех.
Заохо́чувати, чую, єш, сов. в. заохо́тити, хо́чу, тиш, гл. Возбуждать, возбудить желаніе, привлекать, привлечь, поощрять, поощрить. Роздмухували огонь на Україні, заохочуючи благочестивих до Унії. Левиц. (Правда 1868, 485). Він, щоб нас удруге заохотити, давав нам на обід баранини і кашу молошну. Грин. II. 233. Ми, старії, тільки поїдемо поле зажати, молодіж заохотити. Г. Барв. 16.
Заочи́ти, чу́, чи́ш, гл. — о́чі. Уставиться глазами? Смотрѣть не сводя глазъ? Примѣръ см. при словѣ заножи́ти.
Зао́чний, а, е. Заочный. Заочного купця пугами б'ють. Ном. № 10497.
За́пад, ду, м. 1) Въ выраженіи: за́пад-со́нця — западъ. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18. 2) См. Єтір. Шух. I. 226.
Запада́ти, да́ю, єш, сов. в. запа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Проваливаться, провалиться. Та бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. Бода́й їх слід запа́в! Пожеланіе смерти. МВ. (О. 1862. III. 48). 2) Вваливаться, ввалиться. Пий до дна, щоб очі не запали. Ном. № 11550. 3) Западывать, запасть за что, напр. о щеколдѣ, запирающей дверь. Запа́ла кля́мка. Кончилось. Вже по всьому, вже клямка запала. Ном. № 1841. 4) О солнцѣ: заходить, зайти за что-либо. Сонечко вже запало за гору. МВ. (КС. 1902. X. 143). 5) Впадать, впасть во что. Та як коханка сльозу проливає, сльоза та в могилу мою западає. Мог. 151. — в го́лову. Засѣсть въ головѣ. Все сидить, рукою підпершися, все думає… наче думка яка важка запала їй в голову. О. 1862. V. 84. — в ду́шу, в о́ко, в се́рце. Произвести впечатлѣніе, понравиться. Олена знає того парубка, що їй так у душу запав. Кв. I. 17.
Запада́тися, да́юся, єшся, сов. в. запа́стися, ду́ся, де́шся, гл. Проваливаться, провалиться; обваливаться, обвалиться. Новая хата нехай западеться. Чуб. V. 792. Через письменних світ западеться. Ном. № 6044.
За́падень, дня, м. Углубленіе. Черк. у.
Западе́нька, ки, ж. 1) Ум. отъ западня́. Мов голубок у западеньці бився. К. Дз. 87. 2) Та часть дверной щеколды, которая, падая на крюкъ, запираетъ тѣмъ дверь. Волч. у.
Запа́дина, ни, ж. Впадина. Під одною горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла хата. Левиц. КС. 4. В зерні саме посередині була западина через те, що в дно щось точило те зерно, провер-
