тіло дірку. Алексадров. у. Очі позападали і блищали в западинах іскрами. Г. Барв. 18.
Запа́дистий, а, е. Впавшій, впалый. Широкі груди, хоч і западисті. Г. Барв. 22.
Западни́й, а́, е́. Впадистый. Западне́ о́зеро. Озеро, лежащее въ глубинѣ пла́вні и не имѣющее сообщенія съ рѣкой. Браун. 4.
За́падниця, ці, ж. Ловушка для звѣрей: яма съ вращающейся крышкой, опускающейся подъ ногами звѣря. Шух. I. 235.
Западня́, ні, ж. 1) Глубокая долина, западина. 2) Западня, ловушка. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню. К. ЧР. 112. Ум. Западе́нька.
Западо́к, дка́, м. = Западня. Мнж. 180.
За́падь, ді, ж. Глубокій снѣгъ. Того року западь велика була. Черк. у.
Запа́зушний, а, е. О ребенкѣ: грудной. Ще мале дитя, запазушне. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Запако́вувати, вую, єш, сов. в. запакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Укладывать, уложить, упаковывать, упаковать. 2) Заключить, запереть, сослать. Крав, поки таки запакували в острог. Харьк. Я його запакую в Сібір. Кв. II. 210. 3) Задѣвать, задѣть, заложить куда-либо вещь такъ, что и найти ее трудно.
За́па́л, лу, м. 1) Жаръ, горячность; пылъ, пылкость; воодушевленіе. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. Левиц. Пов. 16. В запалі налетів на Маса, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. Мкр. Г. 15. 2) — у го́рлі. Воспаленіе въ горлѣ. Вх. Зн. 20. 3) Затравка у ружья. (Черном.). Въ слѣд. стихахъ пѣсни употр. повидимому въ значеніи: выстрѣлъ. Вдарили разом з самопалов в седмі-п'ятдесят запалов. АД. I. 246.
Запа́ла, ли, ж. Поношеніе, позоръ. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину. Чуб. II. 557.
Запала́ти, ла́ю, єш, гл. Запылать. Земля затрясеться, небо запалає. Шевч. 156.
Запалахкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. О пламени: запылать сильно. Сухих дрів наклав, ти як запалахкотіло в грубі. Борода над свічкою запалахкотіла. Рудан. I. 43. І в очах стома́ свічками запалахкотіло. Рудан. I. 77.
Запалені́ти, ні́ю, єш, гл. Покраснѣть (отъ смущенія, стыда — о человѣкѣ). Желех.
Запале́ння, запалі́ння, ня, с. 1) Воспаленіе. Це у мене було запалення ока. Терск. обл. 2) Воспламененіе; пылъ. Запаління серця трудно угасити. Чуб. V. 69.
Запа́лий, а, е. Впалый, ввалившійся. Запалі щоки. Левиц. Пов. 279. Запалий рот з сухими тоненькими губами. Мир. ХРВ. 189.
Запа́листий, а, е. Запальчивый. Він чоловік смирний, а як був отто у нас пан, так такий же запалистий, що крий мене Мати Божа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Запали́ти, ся. См. Запалювати, ся.
Запали́хвіст, хвоста, м. Пт. = Горихвіст. Вх. Пч. II. 12.
Запа́лка, ки, ж. Спичка. Чи нема у вас запалки? Нічим люльки запалити. Черниг. у.
Запальни́й, а́, е́. Воспламеняющійся, горючій.
Запальо́ний, а, е. Запальчивый, часто гнѣвающійся. Там батько й мати такі запальонії, що хоч би тиждень той приймак вижив. Черниг. у.
Запа́льчастий, а, е. Запальчивый, вспыльчивый. Як зійдуться брати, а запальчасті обидва, то без сварки не обійдеться, а то ще й будуть ся бити. Каменец. у.
Запа́льчасто, нар. Запальчиво.
Запальчо́вувати, вую, єш, гл. Нарѣзывать шипы на концахъ колесныхъ спицъ. Сумск. у.
Запа́лювати, люю, єш, сов. в. запали́ти, лю́, лиш, гл. Зажигать, зажечь. Єв. Мт. XXII. 7. Запалю я куль соломи, не горить — палає. Чуб. III. 134. Запалила свічку. Чуб. V. 59. — у гру́бі, у печі́. Затопить печку. Запали в печі і заткни комін. Чуб. — лю́льку. Закурить трубку. Козацьтво запалило люльки. Стор. МПр. 117.
Запа́люватися, лююся, єшся, сов. в. запали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться, зажигаться, зажечься. Губка запалилася і почала горіти. Ком. II. 88. 2) Разгорячаться, разгорячиться, вспылить. Я запалився та й ударив. НВолын. у. 3) Загорать, загорѣть. Уман. у. І од сонця не запалилася (Ганя). Левиц. I. 26.
