4) Краснѣть, покраснѣть. Я ще й більш запалилася з сорому. Г. Барв. 381.
Запа́морочити, чу, чиш, гл. Заморочить. Запаморочив себе думками на вік: злигався з пльохою. Полт. г.
Запа́морочитися, чуся, чишся, гл. Потерять сознаніе. Я тоді запаморочився і не знаю, як ударив її і чим ударив. Екатериносл. у.
Запам'ята́ти, та́ю, єш, гл. 1) Запомнить, удержать въ памяти. Мати вмерла — я ще малесенькою була, добре й незапам'ятаю. МВ. Весною була дуже велика вода в Росі, що й люде насилу таку воду запам'ятають. Левиц. I. 127. 2) Забыть. Вх. Зн. 20.
Запам'ятува́ння, ня, с. Запоминаніе. Ном., стр. II.
Запам'ятува́ти, ту́ю, єш, гл. = Запам'ятати. Школяр добре запам'ятував кожне слово. О. 1862. I. 75.
Запанібра́та, нар. Фамильярно.
Запанібра́татися, таюся, єшся, гл. Вступить въ фамильярныя отношенія.
Запані́лий, а, е. 1) Усвоившій барскія привычки. 2) Загордившійся.
Запані́ти, ні́ю, єш, гл. Забарствовать. Недавно я запаніла. Чуб. V. 1095. Мася думала собі: мабуть я, хоч і запанію, а не буду погорджати простими дівчатами. Св. Л. 62. Що ти запанів, що і на роботу не йдеш? Новомоск. у.
Запанува́ти, ну́ю, єш, гл. Загосподствовать, воцариться. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 131. Знов смерть запанувала там, де недавно був гармидер і колотнеча. Левиц. Пов. 86.
Запа́ра, ри, ж. Опара. Полт. Ум. Запа́рка.
Запа́рити, ся. См. Запарювати, ся.
За́парі, рів, м. мн. = Зашпори. Запарі в пальці зайшли. Желех.
Запа́рка, ки, ж. 1) Ум. отъ запа́ра. 2) Пойло для скота изъ запаренныхъ отрубей. 3) Запа́рки да́ти. Высѣчь.
Запарто́рити, рю, риш, гл. = Запроторити.
Запарши́віти, вію, єш, гл. 1) Покрыться паршами. 2) Подурнѣть.
Запа́рювати, рюю, єш, сов. в. запа́рити, рю, риш, гл. 1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п'ятницю на ніч квашу. Левиц. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) — чай. Заварить чай.
Запа́рюватися, рююся, єшся, сов. в. запа́ритися, рюся, ришся, гл. Пускать, пустить пары. Як розігрілось, зашипіло, запарилось, заклекотіло. Котл. Ен.
Запа́с, су, м. 1) Запасъ. Запас біди не чинить. Ном. № 9927. 2) Запасъ провизіи. Ой над Лиманом, над Сап'яном запаси держали. Грин. III. 604. Стали пекти сухарі, різать кабанів на сало і усі ті запаси розвозили по лісах. Стор. МПр. 60. 3) Принадлежности для стрѣльбы изъ огнестрѣльнаго оружія. Зеленої неділоньки орда наступає, гей, панове, уступімо! запасу не має. Макс.
Запаса́ти, са́ю, єш, сов. в. запасти́, су́, се́ш, гл. Запасать, запасти. Чуб. I. 201.
Запаса́тися, са́юся, єшся, сов. в. запасти́ся, су́ся, се́шся, гл. Запасаться, запастись. З Катеринославу поїхав я на село Михайлівку, щоб запастись там бувалим чоловіком. Стор. II. 95.
Запа́ска, ки, ж. 1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. Чуб. VII, 427, 428. Вас. 170. КС. 1893. V. 282. Мил. 156. 2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. Гол. Од. 21, 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. Чуб. VII. 428. Kolb. I. 37. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Мет. 8. Ум. Запа́сонька, запа́сочка.
Запаску́джувати, джую, єш, сов. в. запаску́дити, джу, диш, гл. Загадить. Як чор-зна-що — не чепать, щоб і посуди не запаскудить. Ном. № 3288.
Запаску́дніти, нію, єш, гл. Подурнѣть, исхудать.
Запасльо́нити, ню, ниш, гл. Запачкать въ паслі́н.
Запасни́й, а́, е́. Запасливый. Ось у Цвіляка можна купити: се люде запасні; а більш нема ні в кого. Каменец. у.
| Запа́сонька, ки, ж. | Ум. отъ запаска. | |
| Запа́сочка, ки, ж. |
Запа́сти, су́, се́ш, гл. 1) Пася зате-
