рять. Ледачий пастух запасе вівцю. 2) Заработать въ пастухахъ. Що запасе (вівчарь), то несе жінці. Гол. IV. 459.
Запа́стися, су́ся, се́шся, гл. Начать пастись. Як розійдеться (отара) так, що одна одній не мішає пастись, то вівці і запасуться на місці. О. 1862. V. Кух. 34.
Запа́сти, ся. См. Западати, ся.
Запасча́ний, а, е. Относящійся къ запа́скʼѣ, принадлежащій ей.
Запасчи́на, ни, ж. = Запаска, плоховатая запаска. У мами ходила в старій запасчині. Чуб. Так собі, в запасчині, в сорочечці і в очіпку: звісно, — дома. Г. Барв. 15.
За́пах, ху, м. 1) Запахъ. Хрещатий барвінок сади устилає, запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487. 2) Родъ желтыхъ грибовъ. Вх. Уг. 239.
Запа́хнути и запа́хти, хну, неш, гл. Запахнуть. Запахли груші. Рудч. Ск. II. 64.
Запаху́щий, а, е. = Запашний. Желех.
Запаші́ти, шію, єш, гл. 1) Пахну́ть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Запашни́й, а́, е́. Душистый, пахучій, ароматный. Запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487.
Запа́шно, нар. Пахуче, съ запахомъ. Хто ж тобі головочку змиє, м'яткою та любистечком, щоб і тепло, щоб і запашно… тобі було? Г. Барв. 125. В хаті стало, як у садочку: і зелено, і запашно. Св. Л. 273.
Запащекува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Заговорить быстро. 2) Начать говорить дерзости.
Запе́вне, нар. Навѣрное; безъ сомнѣнія. Запевне не забув. Котл. НП. 383. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш. Чуб. V. 137.
Запе́внити. См. Запевняти.
Запевня́ти, ня́ю, єш, сов. в. запе́внити, ню, ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Не можна теж запевняти, що і в таких людей, як М. Вовчок, не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33.
Запе́кати, каю, єш, гл. = Запроторити. Десь її далеко запекав. Зміев. у.
Запе́клий, а, е. Зачерствѣлый, закоренѣлый, упрямый; отчаянный. Окунь запеклих не пече. Шевч. 60. Запеклий ворог. Є такі запеклі, що й на кладовище уночі не бояться тобі йти. Канев. у. Стельмах сей був чолов'яга запеклий собі, такий, що купить на торгу оселедця, сам їсть, а жінці… й діткам не дасть, і зожре сам перед їх очима. Г. Барв. 458.
Запе́клуватий, а, е. = Запеклий.
Запекти́, ся. См. Запікати, ся.
Запе́куватий, а, е. Очень строгій. Запекуватий пан був! Що було загадає кому, то вже слухай! О. 1862. V. 106.
Запере́джуватися, джуюся, єшся, гл. Надѣвать передникъ? „Жінки завиваються в намітки, а въ платкѣ срамъ вийти миже люди; запереджуються большими платками, складывая ихъ по діагонали въ треугольникъ“. О. 1861. XI. Свидн. 27.
Запереза́ти, ся. См. Заперізувати, ся.
Запері́зувати, зую, єш, сов. в. запереза́ти, жу́, жеш, гл. Опоясывать, опоясать.
Запері́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. запереза́тися, жу́ся, жешся, гл. Опоясываться, опоясаться. Напередовець, красний молодець, заперезався чорною ожиною. Чуб. III. 291.
Запе́рти, ся. См. Запірати, ся.
Заперцюва́ти, цю́ю, єш, и заперчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Приправить перцемъ.
Запетлюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Завязать петлей, затянуть петлей; связать. 2) переносно: лишить свободы, забрать въ руки. А шо, запетльовано тебе? Александр. у. Слов. Д. Эварн.
Запетлюва́тися, лю́юся, єшся, гл. 1) Завязаться петлей. 2) Переносно: закабалиться, наняться на тяжелую службу. Та це запетлювавсь на цілий рік. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Запе́цькати, каю, єш, гл. Запачкать.
Запеча́лити, лю, лиш, гл. Опечалить. Вона в мене не вечеряла, тілько мене запечалила. Мет. 290.
Запеча́литися, люся, лишся, гл. Опечалиться. Вийду я за гай, гляну на свій край, та й зажурюся, запечалюся. Лавр. 8.
Запеча́лля, ля, с. Печаль. Батько бив, батько бив, нагай увірвався, а я низом, попід хмизом в зілля заховався; батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся. Чуб. V. 653.
Запеча́тати. См. Запечатувати.
Запеча́тувати, тую, єш, сов. в. запеча́тати, таю, єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. I. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082. 2) Закрывать, закрыть для погребе-
