вже! шкода й заправи! Лебед. у. 3) Приправа.
Запра́вди, запра́вжки, нар. Въ самомъ дѣлѣ, дѣйствительно.
Запра́вжній, я, є. = Справжній. Встав заправжній мертвець. Драг. 62.
Запра́вити, ся. См. Заправляти, ся.
За́правки, (вок.? ж.) мн. У гончаровъ: посуда, оказавшаяся послѣ обжиганія съ небольшими трещинами, которыя подлежатъ задѣлыванію глиной, послѣ чего посуда вновь обжигается. Вас. 181.
Запра́влювати, люю, єш, гл. = Заправляти.
Заправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. запра́вити, влю, виш, гл. 1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. К. Досв. 113. Запра́влена горі́лка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250. 2) Запрашивать, запросить, продавая. Заправив як за батька. Ном. № 10504. 3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301. 4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить къ стрѣльбѣ. Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Чуб. III, 275. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. Мет. 257. 5) Задѣлывать, задѣлать. І ворота того саду кіллями заправив. Мкр. Н. 12. 6) Вставлять, вставить. Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. Вх. Уг. 239. 7) — ко́су. Точить, отточить косу. Желех.
Заправля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. запра́витися, влюся, вишся, гл. Приправляться, приправиться (о кушаньѣ). Заправля́тися хрі́ном. Шутливо: ѣсть хрѣнъ съ квасомъ и постнымъ масломъ въ первый день великаго поста. Маркев. 164.
Запрага́тися, га́юся, єшся, сов. в. запрагти́ся, гнуся, нешся, гл. Желаться, пожелаться, захотѣться. Що тобі ся запрагає? Вх. Зн. 20.
Запранцюва́тіти, тію, єш, гл. Покрыться сифилитическими язвами, сдѣлаться сифилитикомъ.
Запрацьо́вувати, вую, єш, сов. в. запрацюва́ти, цю́ю, єш, гл. Зарабатывать, заработать, пріобрѣтать, пріобрѣсть трудомъ. Все, думаю, що небудь запрацюю собі. Роботи не боюсь. МВ. I. 24. Я запрацювала корову. НВолын. у.
Запрелю́тий, а, е. Очень злой. Вх. Зн. 34.
Запре́т, ту, м. 1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. Нп. 2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила. Новомоск. ( Залюбовск.).
Запрети́ти, ся. См. Запрещати, ся.
Запреща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запрети́ти, щу́, ти́ш, гл. Удерживать, удержать. Людям язика не запретиш. Ном. № 6984.
Запреща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. запрети́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Отрекаться, отречься. Оддай три карбованці! Так він запретивсь: ні, каже, я не брав та й годі! Харьк.
Запри́дух, ху, м. Очень крѣпкая водка. Желех.
Запри́духа, хи, ж. Очень крѣпкій табакъ.
Запримітити, чу, тиш, гл. Примѣтить, замѣтить. Я вже давно запримітила, що полюбила його. Кв. Драм. 265. Запримітила, що у Пилипа і очі карі, і вуси шовкові. Мир. Пов. I. 124.
Запри́ндитися, джуся, дишся, гл. Заприхотничать.
Запри́скати, каю, єш, гл. Забрызгать. Огневими стрілами на німців заприскали. Мог. 133.
Заприсяга́ти (ся), га́ю (ся), єш (ся), сов. в. заприсягти (ся), гну́ (ся), не́ш (ся), гл. Клясться, поклясться. Свята присяга передо мною, заприсягавесь бути слугою. Чуб. V. 386.
Запричасти́ти, ся. См. Запричащати, ся.
Запричаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запричасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Пріобщать, пріобщить св. даровъ. Просив хворого запричастити. Г. Барв. 151. В четвер уже не вставав, а в п'ятницю його запричастили. Стор. I. 259.
Запричаща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. запричасти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Пріобщаться, пріобщиться, принимать, принять причастіе.
Запри́щити, щу, щиш, гл. Покрыть прыщами.
Запри́щитися, щуся, щишся, гл. Покрыться прыщами.
Заприятелюва́ти, лю́ю, єш, гл. Подружиться, сдѣлаться друзьями. Г. Барв. 372.
