Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/626

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Запроводжа́ти, джа́ю, єш, сов. в. запрова́дити, джу, диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.

Запрова́дження, ня, с. Заведеніе, учрежденіе.

Запровто́рити, рю, риш, гл. = Запроторити. Нехай куди запровторить так, щоб тільки миші та пацюки про те знали. Гул. Арт. О. 1861. III. 102.

Запро́данець, нця, м. Человѣкъ, продающійся кому, предающійся изъ-за корыстныхъ выгодъ. Желех.

Запро́данка, ки, ж. Женщина, предающаяся кому изъ-за корыстныхъ разсчетовъ.

Запрода́ти, ся. См. Запродувати, ся.

Запро́дувати, дую, єш, сов. в. запро́дати, да́м, даси́, гл. Запродавать, запродать, продавать, продать окончательно. Ой коню мій, коню, коню вороненький, я ж тебе запродав за Дунай бистренький. АД. I. 271. Ой мене не взято і не запродато, тільки ж мені світ не вілен ні в будень, ні в свято. Чуб. V. 334. Чи тебе завдано, а чи запродано? Чуб. V. 744.

Запро́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. запро́датися, да́мся, си́ся, гл. Продаваться, продаться кому; предаться на чью либо сторону изъ корыстныхъ побужденій. Чорт каже до нього: запродайся мені. Драг. 56.

Запропада́ти, да́ю, єш, сов. в. запропа́сти, паду́, де́ш, гл. Совершенно пропадать, пропасть. Бодай тії гуси марно запропали. Чуб. V. 258.

Запропада́тися, да́юся, єшся, сов. в. запропа́стися, паду́ся, де́шся, гл. Пропадать, пропасть. Вх. Лем. 416.

Запропа́ле, нар. Напрасно. Ти служиш нам не запропале, тобі я добре заплачу. Котл. Ен. V. 47.

Запропа́лий, а, е. Напрасный, тщетный. Дурному про розумне балакати — запропала праця.

Запропа́сти, ся. См. Запропадати, ся.

Запропасти́ти. См. Запропащати.

Запропаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запропасти́ти, щу́, сти́ш, гл. За твоєю головою запропастила свій вік молодою. Ном. № 9147.

Запро́сини, син, ж. мн. Приглашеніе.

Запроси́ти. См. Запрошувати.

Запротестува́ти, ту́ю, єш, гл. Запротестовать. Його муза запротестувала з усією енергією своєю против ледарства сильних мира сього. К. ХП. 12.

Запроти́вити, влю, виш, гл. Повредить, подѣйствовать вредно. Лік запротивив. Вх. Лем. 416.

Запроха́ння, ня, с. = Запросини.

Запроха́ти. См. Запрохувати.

Запро́хувати, хую, єш, сов. в. запроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Запрошувати, запросити. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919.

Запро́шувати, шую, єш, сов. в. запроси́ти, шу́, сиш, гл. Приглашать, пригласить. Запросила дівчинонька трьох козаків пізно. Мет. 89. А хто тебе тут запросив? — Просила Ганнуся. Чуб. V. 678.

Запру́та, ти, ж. 1) Палка въ плетнѣ. 2) Палка, употребляемая при стягиваніи связаннаго. См. Запручувати 2.

Запрути́ти. См. Запручувати.

Запруча́тися, ча́юся, єшся, гл. Начать сопротивляться, освобождаться. Хотів узяти дитину, а воно так запручалося, що я й пустив.

Запру́чувати, чую, єш, сов. в. запрути́ти, пручу́, тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, задѣлывать, задѣлать дыру въ плетнѣ. 2) = Зацурувати.

Запря́ганий, а, е. Бывшій въ упряжи. Не вміє, кажеш, возить: та він уже тричі запряганий. Канев. у.

Запряга́ти, га́ю, єш, сов. в. запрягти́, жу́, же́ш, гл. Запрягать, запрячь. Учений, а кобили не запряже. Ном. № 6058. Запріг коня вороного та й одвідав. Чуб. V. 661.

Запряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. запрягти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Запрягаться, запречься. Троє разом запряглись. Гліб. 88.

Запряда́ти, да́ю, єш, сов. в. запря́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Зарабатывать пряденіемъ. Як запряде стара шматок хліба, то й їм. О. 1862. II. 39. Хоч буду запрядать, та буду тютюн купувать. Ном. № 12606. 2) Покрывать, покрыть нитками (при пряденіи). Запря́сти ска́лку. Напрясть столько, чтобы вся шпулька покрылась нитками. Константиногр. у.