Запрядач, ча, м. Мені знов дала премудру дзьоблинку міцкову та й запрядач деликатний. Федьк. Пов. 14.
Запря́дувати, дую, єш, гл. = Запрядати. По народн. вѣрованіямъ можно запря́дувати доро́гу кому нибудь, т. е. отъ того, что женщина прядетъ, кому-либо не будетъ удачи въ промыслѣ, на который онъ отправляется. Коли стрілець або рибар вибіраєся на ловлю, тоді у хаті не сміє челядина прясти, бо она запрідує єму дорогу. Шух. I. 239.
I. За́пряжка, ки, ж. = Засмажка. Вх. Лем. 416.
II. Запря́жка, ки, ж. Въ выраж. У запря́жці бу́ти. Быть запряженнымъ. Зміев. у.
Запря́сти. См. Запрядати.
Запря́тка, ки, ж. Мѣсто, гдѣ прячутъ или прячутся. Угор.
Запрячи́, ряжу́, же́ш, гл. = Запрягти. Желех.
Запсува́ти, сую́, є́ш, гл. = Зопсувати. Мет. 373. Старий віл ніколи борозни не запсує. Ном. № 8919.
Запуза́тіти, тію, єш, гл. 1) Отростить брюшко. Скілько не їж, то не забагатієш, а запузатієш. Мнж. 165. 2) Забеременѣть.
Запу́кати, каю, єш, гл. Застучать.
Запу́куватися, куюся, єшся гл. Свертываться (о цвѣтахъ). Над вечір перед заходом сонця майже усі квітки запукуються, схиляють свої головки додолу. Подольск. г.
Запу́сканка, ки, ж. Яйцо, изъ котораго сквозь небольшую дырочку выпущено содержимое, а затѣмъ скорлупа наполнена смолой или воскомъ; употребляется при игрѣ навби́тки. Черк. у.
Запуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. запусти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. № 3114. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав. Мог. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. Новомоск. у. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна жінка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині… позасихало тісто. Грин. I. 77. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. Сим. 217. 6) Тереве́ні запусти́ти. Начать болтать. Ном. № 12968.
За́пуски, ків, м. мн. = II. Запуст. На запуски як зав'язано. Ном., стр. 282. № 524.
Запускна́ ополо́нка. При ловлѣ рыбы неводомъ зимою та̀ прорубь, въ которую первоначально опускается неводъ. Вас. 187. Браун. 11.
I. За́пуст, ту, м. 1) Густо выросшій лѣсъ, густая молодая заросль. Желех. Канев. у. 2) Живая изгородь. Вх. Зн. 20.
II. За́пуст, ту, м. и за́пусти, тів, м. мн. Заговѣны. Латин прибрався мов на запуст. Котл. Ен. IV. 24.
Запусти́ти. См. Запускати.
Запу́тати(ся), таю(ся), єш(ся), гл. = Заплутати, ся.
Запуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. запу́хти, хну, неш, гл. Запухать, запухнуть.
Запу́хлий, а, е. Опухшій.
Запха́ти, ся. См. Запихати, ся.
Запхи́кати, каю, єш, гл. Захныкать.
Зап'ясти́, ся. См. Запинати, ся.
Зап'я́стник, ка, м. Манжета (шерстяная). Вх. Лем. 416.
Зап'ясця́, ці́в, мн. Желѣзные бруски на внутреннихъ сторонахъ оси.
За́п'я́ток, тку, м. Тылъ пятки (въ ногѣ), задникъ, закаблучье (обуви). НВолын. у. Гол. Од. 15. (Когда явились волки) — Тут вибігло собак з десяток, із хати вийшло душ із п'ять: „Тютю! бери! рви за зап'яток!“ Усі гуртом на них кричать. Алв. 78. Ум. Зап'я́точок. Ще й горошок не зійшов, тілько лободочки, витоптала ж черевички, тілько зап'яточки. Чуб. III. 95.
Зарабува́ти, бу́ю, єш, гл. Начать грабить.
Зара́ди, нар. Ради, изъ-за. Треба миритися заради дітей. Г. Барв. 342.
Зара́дити, джу, диш, гл. 1) Посовѣтывать, помочь совѣтомъ. Ви нас за те своєю радою зарадите. О. 1861. IV. 31. 2) Пособить, помочь. 3) — чим. Употребить съ пользой, дать толкъ. Літа ж мої молодії, жаль мені за вами, а що ж бо я не уміла зарадити вами. Мл. л. сб. 262.
Зара́дитися, джуся, дишся, гл. 1) — кого́. Посовѣтоваться, попросить совѣта. Він повинен мене зарадитись. НВолын. у. 2) Помочь себѣ.
За́раз, нар. Сейчасъ, немедленно. Зараз не вішають, а поперед розсудять. Ном.
