Базі́ка, ки и базі́кало, ла, об. Болтунъ, балагуръ. І чого цей (ця) базіка все язиком меле? Оце ще мені базікало!
Базі́кання, ня, с. Болтовня. Та ти не тільки говори, а й руками роби. А то діла нема, а саме базікання. Харьк. г.
Базікати, каю, єш, гл. Болтать, балагурить, калякать. Котл. Ен. III. 50. Годі не знать що базікать! Шевч. Проміж себе дещо базікають, мов вода на лотоках шумить. Кв.
Ба́зічка, ки, ж. 1) Ум. отъ базя. 2) = Багнітка. Вх. Уг. 226.
Базни́к, ка́, м. Раст. а) собачья бузина, Sambucus Ebulus L. Шейк. Вх. Пч. II. 36. б) — я́рий. Syringa vulgaris. Вх. Пч. I. 13.
Базува́ти, зу́ю, єш, гл. Играть на контрабасѣ. МУЕ. III. 57.
Базуві́р, ра, м. = Бузувір. Шейк. Недовірки, базувіри. Черниг. у.
Базь-базь! меж. Призывъ для ягнятъ. Шейк.
Ба́зька, ки, ж. 1) Дѣтск. ягненокъ. Шейк. 2) = Багнітка. Шейк. Вх. Пч. II. 37.
Базьочки́, чо́к, ж. мн. Раст. Plantago major. Вх. Пч. I. 12.
Ба́зя, зі, ж. Дѣтск. овца, ягненокъ. О. 1862. IX. 118. Ум. Ба́зька, ба́зічка.
Бай, ба́я, м. Сказочникъ. Був собі бай, зніс копу яй: всім по яйцеві, тобі зносок. Если къ кому пристаютъ съ просьбой разсказывать сказки, то онъ этой поговоркой желаетъ отдѣлаться. Шейк.
Байба́к, ка́, м. = Бабак. Вх. Пч. II. 5.
Байбара́, ри́, ж. Длинный кнутъ у пастуховъ. Екатериносл. Левч. 58.
Байбара́к, ка, м. 1) Верхняя одежда у гуцуловъ: родъ суконнаго полукафтанья. Шух. I. 126. Гол. Од. 68. 2) Родъ крытой женской шубки, крытаго овчиннаго тулупа. Канев. у. Борз. у. Заробила в мене грошенят на байбарак. Г. Барв. 251.
Байба́рзо (т. е. ба і барзо, — подобно байдуже). И очень. Встрѣчено въ выраж.: Він мя має за байбарзо, т. е. онъ мной пренебрегаетъ. Фр. Пр. 19.
Байбари́с, су, м. Раст. барбарисъ. Константиногр. у.
Байбари́совий, а, е. Барбарисовый.
Ба́йда, ди, об. 1) Гуляка, безпечный человѣкъ. Ба́йди би́ти. Бить баклуши. 2) ж. Прозвище неуклюжей женщины. Ном. № 13618. 3) ж. Краюха, ломоть хлѣба. Байда хліба. Фр. Пр. 19.
Байда́к, ка́, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. Рудч. Ск. II. 28. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Шевч. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. Котл. Ен. II. 29. 2) мн. Байдаки́. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». Мнж. 176. 3) Байдаки гонити. (Бѣл.-Нос.) и байдаки би́ти (Левиц.) = байдики бити. Ум. Байдачок. Ув. Байдачище.
Байда́ра, ри, ж. Родъ судна. Посунули по синій хвилі, поміж кугою в Сир-Дар'ю байдару та баркас чималий. Шевч. (1883) 298.
Байдати, даю, єш, гл. Болтать вздоръ, говорить чепуху. Вх. Уг. 226.
Байдачи́ще, ща, м. Ув. отъ байдак.
Байда́чний, а, е. Принадлежащій, свойственный байдаку.
Байда́чник, ка, м. Рабочій на байдаку.
Байдачо́к, чка́, м. Ум. отъ байдак.
Байде́! Сокращ. байдуже. Байде нам се! КПС. 11. Да хоч чужа хата — гірка хата, — я байде. Г. Барв. 433.
Ба́йдиґи, диґ, ж. мн. Въ выраж.: байдиґи плести́. Говорить вздоръ. Желех.
Ба́йдики, ків, мн. Баклуши; употребл. только въ формѣ байдики бити — бить баклуши, баклушничать. Ном. № 10872. Тобі б тільки лежати та байдики бити. Левиц. I. 423.
Байдикува́ння, ня, с. Ничего недѣланіе, баклушничанье. І не докучило тобі байдикування? Не змогла б я отако байдикуючи день-у-день без роботи жити. Харьк. г.
Байдикува́ти, ку́ю, єш, гл. Ничего не дѣлать, баклушничать. АД. I. 152. Він нічого не робив, тільки байдикував. Волын. г. Байдикують собі дома при батьку: звісно, ні косить, ні жать не підуть. Драг. 146.
Байдрак, ка, м. = Будяк. Carduus. Вх. Пч. II. 30.
Ба́йду́же́, нар. Безразлично, нужды нѣтъ, и горя мало, все равно. Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже. Шевч. Байдуже паски, аби порося! Ном. № 7280. Умер батько — байдуже, вмерла мати — байдуже, умер милий чорнобривий, — та й стало жаль дуже. Н. п. Ум. Байду́жки, байдуже́чки. А мені про те й байдужечки. Кролев. у. Товкачисі радість: Бог дав сина…, а Товкачеві й байдужки. Морд. Оп. 1.
Байду́жен, жна, не. Кратк. форма отъ
