з пантелику. Стор. II. 243. Усі одного зіб'ють з пливу. НВолын. у. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. Вх. Уг. 240. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами. МУЕ. III. 43.
Збива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зби́тися, зіб'ю́ся, б'єшся, гл. Сбиваться, сбиться, скучиться, слѣпиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де ти забарилась? У собачинім хвості та в ковтуни збилась. Ном. № 10973. На майдані збилось багацько народу. Стор. МПр. 50. Подме Господь — і льодом стануть води, загуснувши, збиваються у камінь. К. Іов. 82. — на що. Собрать денегъ на что. Збився Пилип і на хату. Мир. Пов. I. 125. Ти на свою худобу тим часом збився б. Г. Барв. 179. 2) Быть сбиваемымъ, сбитымъ, сшибленнымъ. Збий оту грушу з гілки. — Коли ж не збивається! 3) Сбиваться, сбиться; спутаться, ошибиться. Ми збились того сліду, що їхали, та не знать де й опинились. Новомоск. у. (Залюбовск.). — з пантели́ку. Сбиться съ толку. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. Г. Арт. (О. 1861. III. 87). 4) Подниматься, подняться вверхъ. Знов зірвався, збився та й полетів. Федьк. III. 141. 5) Возмущаться, возмутиться, взволноваться. Чоловіка не маю, щоб, як зіб'ється вода, вкинув мене в купальню. Єв. І. V. 7. — бу́чі. Подняться шуму, крику, скандалу. Така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. II. 185.
Збивач, ча, м. Скопидомъ, скряга. Вх. Лем. 417.
Збит, ту, м. = Збитки. Каменец. у.
Зби́ти, ся. См. Збивати, ся.
Збиткува́ти, ку́ю, єш (кого), гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби єй не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк.
Збиткува́тися, ку́юся, єшся (над ким), гл. = Збиткувати (кого). Не збиткуйся, чужа мати, не збиткуйся надо мною. Чуб. V. 548. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Гол. I. 155. Теперка, дякувати Богу, вже не збиткуються над нами, як за кріпацтва було. Каменец. у.
Зби́тний, а, е. 1) Излишній, чрезмѣрный. 2) — чолові́к. = Збитошник. Вх. Лем. 417.
Зби́тниця, ці, ж. ? Збитниця б тебе побила! Грин. II. 166.
Зби́ток, тка, м. Чаще во мн. ч.: зби́тки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. Берд. у. Великі збитки усякого добра. Левиц. I. 466. 2) — роби́ти. Проказничать. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Берд. у. Бо ти тут збитки робиш. Каменец. у. 3) На зби́тки. На зло. Це він на збитки отак робить. Каменец. у. Я просив його заждати на мене, а він узяв та й на збитки поїхав. Бердич. у. На збитки не загину. Федьк.
Збито́шник, ка, м. Проказникъ, пакостникъ. Нема гірших збитошників, як молоді хлопці, за ними дівчатам хоч не виходь на улицю — зараз збитка якого небудь зроблять. Берд. у.
Збіг, м. 1) —га. Бѣглецъ, дезертиръ. 2) —гу. Бѣгство. Збіг Богоро́диці. Названіе дня 26 декабря. МУЕ. III. 37.
Збі́гати, гаю, єш, гл. Сбѣгать. Збігала — свічечку купила. МВ. II. 50.
Збіга́ти, га́ю, єш, сов. в. збі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Царя оставляєш, ко шведом збігаєш. Гол. I. 36. 2) Сбѣгать, сбѣжать съ чего. Бо я стою зовсім не там, де треба пити вам, та ще й вода од вас сюди збігає. Гліб. 23. 3) Попадать, попасть на дорогу (бѣжа). Дурів-дурів, та таки й збіг на свою стежку. Мир. ХРВ. 294. 4) О времени: проходить, пройти, пролетѣть. Час збігав, туга якось потроху втихла. МВ. II. 147. Півроку збігло за водою. МВ. (О. 1862. III. 59). 5) О жидкости: уходить, уйти; закипѣть и политься черезъ верхъ. Як молоко на огонь збіжить, то дійки у корови порепаються. Грин. I. 18. 6) Только сов. в. Сравняться въ бѣгѣ. Куди тобі протів мене збігти? Рудч. Ск. I. 68. 7) Только сов. в. — кого́. Напасть врасплохъ на кого. Тепер ляхи збіжать нас п'яних. К. ЦН. 285.
Збі́гатися, гаюся, єшся, гл. Броситься искать; засуетиться, забѣгать. Говори швидче, бо за мною зараз збігаються. Котл. (1874), 331. За Оксаною, як її викрали, то зараз пан збігався. МВ. I. 133. Взяла да й утекла… Як збігались пани, Бо' храни! трусу такого на все село. О. 1862. VI. 62.
Збіга́тися, га́юся, єшся, сов. в. збі́гтися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) Сбѣгаться, сбѣжаться. Швець із гори, пес із долини та збіглися до кобили. Чуб. V. 1173. 2) Сжаться, сжиматься; о матеріи: сдѣлаться короче послѣ мойки. Роздимаються (речі)
