бокъ, прилечь. Я не сплю, а так збочився, бо нема що робити. Канев. у.
Збоя́тися, збою́ся, збої́шся, гл. Убояться, испугаться. Не лякайте, бо не збоюсь. Грин. II. 307. Як п'ян, то копитан; а як проспався, то й свині збоявся. Ном. № 11484.
Збрата́тися, та́юся, єшся, гл. Сдружиться.
Збрені́ти, ню́, ни́ш, гл. = Забреніти. На городі маківка збреніла. Грин. III. 236.
Збре́склий, а, е. О молокѣ: начинающій киснуть. Вх. Лем. 418.
Збрести́, ду́, де́ш, гл. Сбрести, уйти. Скотина збреде з дому. Чуб. I. 48.
Збреха́ти, шу́, шеш, гл. Солгать, соврать. Чи справді так було, чи може хто збрехав. Гліб. 217.
Збри́днути, ну, неш, гл. Опротивѣть. Желех.
Збри́зкати, каю, єш, гл. Побрызгать.
Збри́знути, ну, неш, гл. Брызнуть, побрызгать. Дощик збризнув тільки раз. О. 1862. VI. 45.
Зброди́ти, джу, диш, гл. 1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать слѣдами, остаъить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Чуб. V. 212. Худоба збродила луку. Вх. Лем. 418.
Збро́їти, ро́ю, їш, гл. Вооружать. Желех.
Збро́їтися, ро́юся, їшся, гл. Вооружаться. Желех.
Збро́їця, ці, ж. = Зброя. Гол. IV. 55.
Збро́йний, а, е. Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90.
Збройни́ця, ці, ж. Арсеналъ, оружейная палата. Желех.
Збро́йно, нар. Съ оружіемъ. Як виїдеш збройно гряничить гряниці. К. Досв. 151.
Збро́я, ро́ї, ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.
Збруди́ти, джу́, диш, гл. Загрязнить, запачкать. А він мені рантух-полу кров'ю да збрудив. Федьк. II. 71.
Збрудні́ти, ні́ю, єш, гл. Загрязниться.
Збру́я, ру́ї, ж. Сбруя. Постав коня у станочку, повісь збрую на кілочку, а сам іди у нову світлочку. Лавр. 64.
Збря́зкнути, ну, неш, гл. Скиснуть (о молокѣ). Як через ніч постоє (молоко), то збрязкне. Каменец. у.
Збува́ння, ня, с. Сбываніе, продажа.
Збува́ти, ва́ю, єш, сов. в. збу́ти, збу́ду, деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. МВ. II. 7. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 358. 3) Не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Чг. 27. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. Чуб. V. 220. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Св. Л. 5. Сьому не збувало на сльози. Св. Л. 110. На ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало. Св. Л. 129.
Збува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. збу́тися, дуся, дешся, гл. 1) Избавляться, избавиться. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Ном. № 2171. Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив. Ном. № 10826. 2) Сбываться, сбыться, исполняться, исполниться. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. III. 327. 3) Лишаться, лишиться. З добрим думцею князь високого стола додумається, а з лихим думцею і малого стола збудеться. Ном. № 946.
Збу́джувати, джую, єш, сов. в. збуди́ти, джу́, диш, гл. Пробуждать, пробудить, будить, разбудить. Його сонного будили, не збудили. Макс. (1849) 27.
Збу́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. збуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться.
Збудува́ння, ня, с. Построеніе.
Збудува́ти, ду́ю, єш, гл. Построить; соорудить, создать. Збудуй хату з лободи, та в чужую не веди. Нп. Ой коли б я знала, що буду вмірати, то б я сказала труну збудувати. Чуб. III. 155. Чоловік збудував башту. Єв. Мр. XII. 1. Еней збудує сильне царство. Котл. Ен. I. 13.
Збу́дь-вік, ка, об. Отжившій, очень старый, дряхлый отъ старости. Перша збудь-вік Пріська Чирянка, змолоду не раз сиділа в куні, позводила на той світ аж трьох мужиків. Кв. II. 87.
Збу́дьок, дька, м. Малоцѣнный предметъ, продаваемый такъ — лишь бы сбыть съ рукъ. Молоді воли — на роботу, а ціна — збудьок. Хорольск. у.
Збуй, збуя, м. = Збій 2. Ой горе, чорний збую, поб'є тя наша кров. Федьк. I. 86.
Збу́й-вік, ка, м. 1) = Збудь-вік. Волын. г. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік.
