Збі́рник, ка, м. Сборникъ. Ум. Збі́рничок.
Збі́рниця, ці, ж. 1) Метла. ЗЮЗО. II. 180. 2) Сборище. Котл. Ен. IV. 71.
Збі́рничок, чка, м. Ум. отъ збі́рник.
Збі́рня, ні, ж. Комната, гдѣ собирараются на сходку. Нѣжин. у.
Збіросві́т, ту, м. Фокусъ, точка, въ коей сходятся лучи свѣта. Проміння збірається в однім місті, котре називається фокус (збіросвіт). Ком. II. 87.
Збіросло́в, ву, м. Словарь. Встрѣчено у Номиса на первой страницѣ его предисловія къ „Украінським приказкам“.
Збі́са, нар. Много; очень. Збіса грошей має. Збі́са розу́мний. Чрезвычайно уменъ.
Збіч, збо́чу, м. Склонъ (горы). Наближився він до збочу гори Оливної. Єв. Л. XIX. 37.
Збі́чи, збіжу́, жи́ш, гл. = Збігти. Жел.
Зближа́ти, жа́ю, єш, сов. в. збли́зити, жу, зиш, гл. Приближать, приблизить.
Зближа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. збли́зитися, жуся, зишся, гл. Приближаться, приблизиться. Літечко минає, лист опадає, холодні зближаються ночі. К. Досв. 64. Він близько до мене зближився. МВ. II. 104.
Збли́зька́, нар. 1) Вблизи. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. 2) Изнедалека. Ой прилітає сім пар голубів зблизька. Чуб. V. 238.
Зблі́длий, а, е. Поблѣднѣвшій. Сонце викотилось з-за Дніпра й освітило їх зблідлі лиця й трохи червоні очі. Левиц. Пов. 38. Тонкі та зблідлі уста. Мир. Пов. II. 61.
Зблі́днути, ну, неш, гл. Поблѣднѣть. Княгиня з переляку зблідла як стіна. Стор. МПр. 81.
Зблуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Заблудиться, сбиться съ дороги. Широкая доріженька, коли б не зблудити. Чуб. V. 880. 2) Ошибиться. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш. Чуб. V. 137.
Зблужа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. зблуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Сбиваться, сбиться съ дороги. Та йде батько та з шляху зблужається. Чуб. I. 173.
Зблука́ти, ка́ю, єш, гл. Исходить блуждая.
Зблука́тися, ка́юся, єшся, гл. Заблудиться. Я зблукалась у житі як у лісі. Г. Барв. 353.
Збля́кнути, ну, неш, гл. = Зблякувати.
Зблякува́ти, ку́ю, єш, гл. Поблекнуть. Біле личко не зблякує, а ні чорні брови. Гол. I. 314.
Збогара́дитися, джуся, дишся, гл. Выпросить, вымолить. Чи не збогараджусь у вас пшонця?
Збогати́ти, чу́, ти́ш, гл. = Збагатити.
Збоє́цький, а, е. Разбойничій. По шляхетській гордували, по збоєцькій жартували. К. Досв. 115.
Збожеві́льніти, ню, ниш, гл. = Збожеволіти. Чи ти здурів, чи збожевільнів? Ном. № 1380.
Збожево́лілий, а, е. Безумный, сумасшедшій. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька. Мир. Пов. I. 122.
Збожево́літи, лію, єш, гл. Съ ума сойти. Котл. (1874), 341. ЗОЮР. II. 206. Чоловік дивиться, — чи не збожеволів наймит. Г. Барв. 198.
Збо́жжя, жя, с. = Збіжжя.
Збожі́лля, ля, с. Хлѣбъ на корню. Збожілля шелестіло. Св. Л. 308. См. Збіжжя.
Збо́їни, їн, ж. мн. Мелко перебитая солома.
Збо́їч, ча, м. = Качка 3. МУЕ. III. 24.
Збо́ку, нар. 1) Сбоку. У жупані, кругом пані і спереду й збоку. Шевч. 18. 2) Со стороны. Ти мене не хвали, нехай люде збоку похвалять. Ном. № 13329. Зараз збоку всі побачать, що де яка мила. Чуб. V. 37.
Зборгува́ти, гу́ю, єш, гл. Раздать въ долгъ. Увесь крам зборгував, а грошей кат-ма.
Зборони́ти. См. Збороняти.
Збороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зборони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Запрещать, запретить, воспрещать, воспретить; помѣшать. Коли не дали нам з собою жити, то не зборонять в гробі ся любити. Чуб. V. 117. 2) Защищать, защитить. Не зборонить тебе ні отець, ні мати. Мл. л. сб. 297.
Зборо́ти, рю́, реш, гл. Побороть, одолѣть. Добра та корова, що й людей зборола. Посл.
Збо́рчий, чого, м. Сборщикъ податей.
Збочи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Уклониться въ сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. I. 120. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость. Зміев. у.
Збочи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Лечь на