КС. 1882. IV. 170. — о́ком. Охватить взглядомъ.
Згля́дуватися, дуюся, єшся, гл. = Зглядатися. Ізглядуємось, а сміх нас так і бере. МВ. (О. 1862. III. 35).
Згля́дь, ді, ж. Вниманіе, уваженіе. Шануй кожного, то будуть люде зглядь мати. Каменец. у.
Згля́нути, ся. См. Зглядати, ся.
Згнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. згни́ти, нию́, є́ш, гл. Сгнивать, сгнить. Ном. № 9468.
Згніти́ти. См. Згнічувати.
Згні́чувати, чую, єш, сов. в. згніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2) — се́рце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.
Згної́ти, ною́, їш, гл. Дать сгнить. Вже на тоці згноїв хліб Семен. Каменец. у.
Згнуща́тися, ща́юся, єшся, гл. = Знущатися. Да вже ж мені з твеї доньки згнущатися годі. Чуб. V. 422. Тяжко плакала Ганнуся і не знала, защо, защо мати згнущається. Шевч. 21.
Згово́рини, рин, ж. мн. = Змовини 2. КС. 1883. II. 309.
Зговори́ти, рю́, риш, гл. Проговорить, сказать. Хата, як покришка: що зговориш, то в хаті повинно пропасти. Ном. № 5998. А що я тобі казатиму, дочко, — зговорила Чайчиха похмуро. МВ. II. 42. Як сеє зговорили, так барзо й учинили. Мет. 441.
Зговори́тися, рю́ся, ришся, гл. Разговориться. Зговорились удівці, а сидячи в кабаці: лучча жінка первая, а ніж тая другая. Гадяч. у.
Зго́да, ди, ж. 1) Согласіе; миръ. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. 2) Соглашеніе, примиреніе. Пани, теє зрозумівши, згоду учинили, підкинувшись під Умань, Гонту ізловили. Макс. (1834). 126.
Згоджа́тися, джа́юся, єшся и зго́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. зго́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Соглашаться, согласиться. „Сідай з нами!“ — І той згодивсь — сів та й полетіли. Рудч. Ск. II. 81. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. Чуб. V. 655. 2) Уговариваться, уговориться, условиться. 3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. Г. Барв. 410. 4) Пригодиться. Чуб. V. 934. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться. Ном. № 4478.
Зго́ди́ти, джу, диш, гл. 1) — кого́. Условиться съ кѣмъ, пригласить или нанять кого. „Затѣется въ селѣ свадьба; прежде всего заботятся о томъ, чтобы зго́дити попа“. О. 1862. IX. 52. Згодили якогось москаля з міста за куховара. МВ. (О. 1862. III. 64). 2) Погодить, обождать. Ой, синочку, згоди годиночку, та таки я зберу свою родиночку. Чуб. V. 873. Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу. Зміев. у.
Зго́ди́тися. См. Згоджатися.
Згодли́вий, а, е. = Згідливий.
Зго́дний, а, е. = Згідний.
Зго́дно, нар. Выгодно. Згодніше купити у місті, ніж у селі. НВолын. у.
Зго́дом, нар. Спустя нѣкоторое время, погодя. Коли трохи згодом дзвонок — дзелень! дзелень! Рудч. Ск. I. 76.
Згодува́ння, ня, с. Вскормленіе. К. (Желех).
Згодува́ти, ду́ю, єш, гл. Вскормить. Мати сина да народила, а народивши, згодувала. Чуб. III. 270.
Згодя́, нар. = Згодом. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці. Гліб. 48.
Зго́дяний, а, е. Договоренный. Ми ще не згодяні. Черк. у.
Згожа́тися, жа́юся, єшся, гл. = Згоджуватися.
Зго́жий, а, е. Годный. Поздоров Боже — твоє нам згоже. Ном. № 9705.
Зго́жуватися, жуюся, єшся, гл. = Згоджуватися.
Зго́їти, го́ю, їш, гл. Залѣчить.
Зго́їтися, зго́юся, їшся, гл. Залѣчиться. Не так хутко згоїться, як біда скоїться. Ном. № 2158.
Зго́ла, нар. Совершенно, дочиста, вполнѣ.
Зголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. I. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сдѣлать бѣднымъ, нищимъ. Та бодай же ти, корчмо,… та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Грин. III. 286.
Зголо́джений, а, е. Проголодавшійся. Зголоджена голота. К. ЦН. 298.
