А згуляєм, брате, в переваги? — Згуляєм! Ном. № 14095.
Згурти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Собраться вмѣстѣ. Зміев. у.
Згуртува́ти, ту́ю, єш, гл. Сгруппировать, собрать въ одно мѣсто. Згуртував людське поле, а своє все до села. Каменец. у.
Згу́слий, а, е. Сгустившійся. Желех.
Згу́снути, ну, неш, гл. Сгустѣть. Пара від холоду згусне. Дещо. 89.
Згу́ста, нар. Въ выраж. Зча́ста-згу́ста. Часто. Вх. Зн. 22.
Згусти́ти, щу́, сти́ш, гл. Сгустить. Як сир згустив, упорав, приспособив. К. Іов. 22.
Згусува́тися, су́юся, єшся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Згусувалися коні. Вх. Лем. 418.
Згуча́тися, чу́ся, чишся, гл. Испугаться. Кінь згучався. Галиц. Вх. Зн. 21.
Зґа́рда, ди, ж. Родъ ожерелья изъ монетъ или крестиковъ. Шух. I. 130, 137.
Зґвалтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Изнасиловать. (Зграя) вбила рандаря старого, дочок зґвалтувала. К. МБ. III. 247. 2) Разгласить, разнести. Въ этомъ значеніи употреблено только въ одной фальсифицир. пѣснѣ: Зґвалтували лиху чутку наші хуторянці. Мет. 373.
Зґедзатися, зґе́дзкатися, аюся, єшся и зґе́дзитися, джуся, дзишся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Гляди ж, Наталко, не зґедзайся, як старости прийдуть. Котл. НП. 377. Жінка твоя зґедзкалась. Левиц. I. 366. О, вже зґедзився! Каменец. у.
Зґі́ґнути, ґну, неш, гл. Околѣть. Вх. Уг. 245.
Зґля́ґатися, ґаюся, єшся, гл. Створожиться. Зґляґалось молоко. Черк. у.
Зґо́я, зґо́ї, ж. Пт. сойка, Carrulus glandarius. Шух. I. 23.
Зґрунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Достать дно. Місця того ніхто не зґрунтує. НВолынск. у.
Здава́ти, здаю́, є́ш, сов. в. зда́ти, здам, здаси́, гл. 1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. Мет. 230. 2) Давать, надавать. Подій корівки, що 'д батенька нагнала, та прогонь і овечки, що ненька здавала. Чуб. V. 695. 3) — екза́мена. Выдерживать, выдержать экзаменъ. Левиц. Пов. 5.
Здава́тися, здаю́ся, є́шся, сов. в. зда́тися, зда́мся, здаси́ся, гл. 1) Сдаваться, сдаться, поддаваться, поддаться, уступать, уступить. Ти дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. 2) Полагаться, положиться на. Та на волю Божу здайся. Грин. III. 359. Ти по сім боці, я по тім боці, передайся до мене, ти чорнява, кучерява, не здавайся на мене. Мет. 12. Я оце здався на мого Форнагія, чи не налагодить він того діла. Стор. МПр. 44. 3) Ссылаться, сослаться. Здався циган на свої діти. Посл. Що сьому правда, — здаюсь на людей. О. 1862. III. 33. 4) Казаться, показаться. Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой здається, моє серце, що ти мальована. Чуб. V. 157. 5) Годиться, пригодиться, быть нужнымъ. Про що мені здались нікчемні руки? К. Іов. 63. Нащо він мені здався? Рудч. Ск. I. 23. Що я вам на сміх здався, чи що?. Ном. № 3478.
Здави́ти. См. Здавлювати.
Зда́влювати, люю, єш, сов. в. здави́ти, влю́, виш, гл. 1) Сдавливать, сдавить, давить, задавить. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213. Здавив за руку, аж хруснуло. Харьк. у. 2) Здави́ти о́ком на ко́го. Подмигнуть. Здавив на мене оком, я й замовк та й край. Черк. у.
Зда́вна, нар. Издавна. Люд здавна коверзує, з того лихо і плазує. Ном. № 2456.
Зда́вній, я, є. Давній. Попід гаєм зелененьким здавняя стежечка. Рк. Макс.
Здавні́ти, ні́ю, єш, гл. Устарѣть.
Зда́вну, зда́вня, нар. = Зда́вна. Вона мене здавну знає. Чуб. V. 1033. Мири вічностю ся здавна називають. Ном. № 390.
Зда́лека, зда́леку, нар. Издали, издалека. А то лихо, що боюсь, хоч здалека подивлюсь. Лав. 42. Здалеку най ся гріє квасоля, бо пригорить. Каменец. у.
Зда́лий, а, е. = Здатний. Желех.
Зда́лити, лю, лиш, гл. ? Сюди, сюди, парубочки, ми вам раді будем: бочку спалим, другу здалим — ми вам роздобудем. Грин. III. 88.
Зда́лі, здаля́, нар. = Здалека. Вх. Лем. 419. То ж сестриця з братом здалі розмовляла. Чуб. V. 928.
Зда́ний, а, е. = Здатний. Желех.
Зда́ння, ня, с. Мнѣніе.
Зда́рити, рю, риш, гл. = Подарувати. Що не здарить можність наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505.
Здармува́ти, му́ю, єш, гл. Истратить попусту. Здармувати час. Вх. Лем. 419.
