Златоко́ваний, а, е. = Златоскований. І на храмах його чесний хрест златокований поставили. Шевч. II. 168.
Златомальо́ваний, а, е. Позолоченный, раскрашенный золотомъ. Хрест високий на кладовищі, трохи збоку, златомальований стоїть. Шевч. 600.
Златоси́ній, я, є. Синій съ золотомъ. Ой із города Трапезонта виступала галера трьома цвітами процвітана, мальована: ой первим цвітом процвітана, — златосиніми киндяками побивана. Макс. (1849), 31.
Златоско́ваний, а, е. Выкованный изъ золота. Златоскована сурма. Чуб. I. 179.
Зла́яти, зла́ю, єш, гл. Обругать. Ти ж мене не збив, не злаяв, догани не дав. Чуб. V. 31.
Зле, нар. 1) Зло. 2) Дурно, плохо, нехорошо. Зле без дружини жити. Лукаш. 115. Чуб. V. 22.
Злебеда́ти, да́ю, єш, гл. Застигнуть, накрыть. Хочуть вони тебе узнать, тебе край мене злебедать. Лавр. 33.
Злебеді́ти, джу́, ди́ш, гл. Начать жалобно пѣть. Желех.
Злебені́ти, ню́, ни́ш, гл. Попасть, схватить. Зараз жид злебенив його та й заправив у поштарі. Мир. ХРВ. 4.
Злеге́нька и злеге́сенька, нар. Ум. отъ зле́гка.
Зле́гка, нар. Слегка. Накинувши злегка свитину за плечі, іде до дівчини. Хата, 14. Ум. Злеге́нька, злеге́сенька. Кв. II. 295. Пригортає злегесенька. Чуб. V. 1180.
Зле́глий, а, е. Слежавшійся.
Зле́гтися, гнуся, нешся, гл. Слежаться.
Злегчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Облегчить. Желех.
Злегчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Освободиться отъ бремени, родить. Я бачив, що вона була важкою, а тепер злегчилася, стала вже порожня. Новомовк. у. (Залюбовск.).
Зледащі́лий, а, е. Ухудшившійся, пришедшій въ негодность, упадокъ. 2) Разлѣнившійся.
Зледащі́ти, щі́ю, єш, гл. 1) Ухудшиться, испортиться, придти въ негодность; ослабѣть отъ старости. Зледащіла, не здужаю і на ноги встати. Шевч. 120. 2) Избаловаться, разлѣниться. Хто дома зледащів, тому не жаль домівки. Гліб. 45. Але Еней наш зледащів. Котл. Ен. I. 27.
Зле́жатися, жуся, жишся, гл. Слежаться. Та на що ж тобі, доньку, та зеленії сукні? Та як буде та твій милий та ревнивий, то зеленеє суконечко ізлежиться. Мет. 140.
Зле́жень, жня, м. Шпала. А скільки то йде дерева на ті злежні, що під рейками.
Злекши́ти, шу́, ши́ш, гл. Облегчить. Теперка все краще як за панів було: злекшив, облекшив царь. Каменец. у. Ми на тебе злекшимо. НВолын. у.
Злену́ти, ну́, не́ш, гл. = Злинути. Там козак приленув, з коня вже зленув. Федьк. I. 67.
Зле́пкуватий, а, е. О печеномъ хлѣбѣ: слипающійся, во время печенія, съ другимъ.
Зле́пок, пка, м. Мѣсто сбоку, которымъ одинъ хлѣбъ слипся, во время печенія, съ другимъ.
Злести́ти, щу́, сти́ш, гл. — кого́. Подольститься къ кому, обойти кого лестью. Ти хочеш мене злестити, а потому одурити. О. 1862. IV. 18.
Зли́ва, ви, ж. Проливной дождь. Злива йде добра. Каменец. у.
Злива́ння, ня, с. 1) Сливаніе; поливаніе. 2) = Зливки 2. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Злива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зли́ти, зіллю́, зіллєш, гл. 1) Сливать, слить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Йому мила з усіх мисок вечерю зливає. Чуб. III. 127. 2) Лить, полить на что. Зливати на руки. Зливши миро се, на погребення зробила. Єв. Мт. LXXVI. 12. 3) Поливать, полить, обливать, облить, заливать, залить. Треба злити долівку, щоб пилу не було. Харьк. у. Зіллю ввесь сад слізьми. Так гляне, неначе холодною водою зіллє. МВ. I. 35. Ріка зливає поберіжжє. К. Іов. 31.
Злива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зли́тися, зіллю́ся, зі́ллєшся, гл. 1) Сливаться, слиться вмѣстѣ. Ком. I. 50. Як оливо злилося, не здвигнеться. К. Іов. 94. 2) Обливаться, облиться.
Зли́вки, ків, мн. зли́вини, вин, ж. 1) Сливаніе, обливаніе. 2) Обрядовое омовеніе роженицы и рукъ повивальной бабки послѣ крестинъ. Мил. 25. 3) Слитое изъ разныхъ сосудовъ въ одинъ.
Злига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Сожрать. З кістками чорт тебе злигає. Котл. Ен. II. 18. 2) Привязать одно къ другому нѣсколькихъ рогатыхъ животныхъ, при помощи веревки, надѣваемой на рога.
Злига́тися, га́юся, єшся, гл. Сойтись,
