ся, съѣхаться. Там ся кажу поховати, де ся пани з'їздя. Гол. I.
З'їма́ти, маю, єш, гл. Поймать. Хотіли дівчиноньку з'їмати. Гол. I. 186.
З'ї́сти, з'їм, з'їси́, гл. = Ззісти.
З'ї́хати, ся. См. З'їзди́ти, ся.
Зк… Всѣ слова, начинающіяся на зк, см. на Ск.
Зла́гідливий и зла́гідний, а, е. Согласный, мирный. Ненька старенька злагідлива була. Грин. III. 386.
Зла́гідливо и зла́гідно, нар. Согласно, мирно. Злагідно живуть собі з жінкою. Каменец. у.
Зла́года, ди, ж. 1) Согласіе, миръ. Буде злагода, буде, кедь Марька добра буде. Гол. IV. 433. Спасибі Богу, живемо в злагоді. Харьк. 2) Устройство, приспособленіе. У нас уже така злагода, шо бодай би її! Ні виїхати в люди, ні виїхати за ворота. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зла́годжувати, джую, єш, сов. в. зла́годити, джу, диш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, ладить, сладить, устраивать, устроить, мастерить, смастерить, приготовить. Злагодь мені меча острого. Чуб. III. 274. 2) Нанимать, нанять, условиться въ цѣнѣ.
Зла́годжуватися, джуюся, єшся, сов. в. зла́годитися, джуся, дишся, гл. 1) Собираться, собраться, приготовляться, приготовиться. Злагодивсь Ілько їхати у город. О. 1862. IV. 87. 2) Мириться, помириться, соглашаться, согласиться, приходить, прійти къ соглашенію, уладиться. А як злагодили-сте-ся за ті чичуги? Каменец. у. От взялись за діло. Зговорились, злагодились. Федьк. II. 79.
Зла́годити, ся. См. Зла́годжувати, ся.
Зла́гожуватися, жуюся, єшся, гл. = Злагоджуватися. От злагожується зять на весні вже, чи коли там, іти орать. Рудч. Ск. I. 180.
Зла́да, ди, ж. = Злагода 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зладна́ти, на́ю, єш, гл. = Злагодити. Алв. 79.
Зладна́тися, на́юся, єшся, гл. = Злагодитися. Якось доля її зладнається. К. Д. Серце. 20.
Зла́зити, жу, зиш, сов. в. злізти, зу, зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. III. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.
Зла́зитися, жуся, зишся, сов. в. злі́зтися, зуся, зешся, гл. Сползаться, сползтись. Гадюки злазяться докупи. Щоб на те́бе вся біда́ злі́злась! Желаю тебѣ всего худого, всѣхъ бѣдъ. Чуб. I. 90.
Зла́комити, млю, миш, гл. Соблазнить.
Зла́комитися, млюся, мишся, гл. Польститься, соблазниться. Злакомився на калитку, взяв собі багатирку. Чуб. V. 215. Злакомився на гроші та й не сказав нікому, що старшина вбив Оверка. НВолын. у.
Зла́маний, а, е. Сломленный. Хай ї́де (іде́) на зла́ману го́лову! Бранное выраженіе: пожеланіе сломать голову уходящему. Св. Л. 124.
Злама́ти. См. Зла́мувати.
Зла́мок, мку, м. Отломокъ. Коса поламалась, так я один зламок потребив, а другий ще є. Черк. у.
Зла́мувати, мую, єш, сов. в. злама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. К. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда… не зламав своєї віри. К. ЧР. 83.
Зла́пати, паю, єш, гл. 1) Поймать, схватить. Котл. Ен. I. 17. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Г. Барв. 236. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Гол. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. Чуб. V. 127. 2) — ля́паса. Получить пощечину. Ном. № 3976.
Зласка́витися, влюся, вишся, гл. Умилостивиться, умилосердиться.
Злати́нити, ню, ниш, гл. 1) Латынизировать. 2) Окатоличить. Златинена ляхва. К. ПС. 90.
Златкува́ти, ку́ю, єш, гл. Покрыть многими заплатами. Уся свитина була златкована чорними і рудими латками. Г. Барв. 21.
Зла́то, та, с. и пр. = Злото и пр.
Златогла́в, ву, м. = Злотоглав. Паювали… златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. I. 219. Оксамити, златоглави будемо носити. К. МБ. X. 5.
Златогла́вий, а, е. = Злотоглавий. Кармазин златоглавий гаптуванням шитий. К. МБ. X. 12.
Златогра́ний, а, е. Искрящійся золотомъ. Златограний промінь. Чуб. I. 179.
