Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/695

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Зітха́ння, ня, с. Вздохъ. Не хлібом я, зітханнями годуюсь. К. Іов. 9.

Зітха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зітхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до Бога. Чуб. № 1088. 2) — ду́ха. Испустить духъ. Се промовивши, зітхнув духа. Єв. Л. XXIII. 46.

Зіха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зіхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Разѣвать, разинуть (ротъ). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. Ном. № 10827. 2) Зѣвать, зѣвнуть. Лежить та зіхає на все горло. Мир. ХРВ. 308. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зіхнув, потягся і подався на слободу. ХС. III. 56. 3) Испускать, испустить духъ (объ умирающемъ). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати. Волч. у. (Лободовск.).

Зіхідний, а, е. Всхожій, годный для посѣва (о сѣменахъ). Птениця… умолотна… зіхідна. Чуб. III. 456.

Зіхну́ти. См. Зіхати.

Зіхо́дити, джу, диш, сов. в. зійти, йду́, деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес Єв. М. I. 11. 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. II. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти. Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133. 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693. 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. Гліб. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28. 7) — на чий ро́зум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. НВолын. у. Зійшов на дитячий розум. НВолын. у. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. I. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. НВолын. у.

Зіхо́дитися, джуся, дишся, сов. в. зійти́ся, йду́ся, дешся, гл. 1) Сходиться, сойтись вмѣстѣ. Чи не зійдемося, чи не зострінемося хотя голосочком. Мет. 60. Кому на горе ідеться — велика дірка, та мала латка: і туди тягни, і туди тягни, — не зіходиться. Ном. № 1692. 2) Подниматься, подняться. Зараз ся зійшла вітровая хвиля. Гол. I. 183.

Зіхожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Зіходити. ЗОЮР. I. 26.

З'ї́ддя, дя, с. = З'їди. Харьк. г. Слов. Д. Эварн.

З'ї́день, дня, м. Съѣденіе. Употребл. въ выраженіи: На з'ї́день. На съѣденіе.

З'ї́ди, дів, м. мн. и з'ї́дини, дин, ж. мн. Остатки корма травоядныхъ домашнихъ животныхъ. Чуб. VII. 394.

З'їдна́ти, на́ю, єш, гл. и пр. = З'єднати и пр.

З'їду́н, на, м. Ѣдунъ, ѣдокъ, объѣдало. Мало своїх з'їдунів, іще он якис лентюх іде. Шух. I. 34.

З'ї́жа, жі, ж. Ѣда, потребленіе, съѣденіе. На з'їжу чимало дечого купили. Да там з'їжі, Господи! таки ж п'ять душ прогодуй що дня.

З'їжджа́ти, джа́ю, єш, гл. = З'їздити. З твого двора з'їжджаю. Макс. З'їжджайте в чужу дальню сторону. Чуб. V. 505.

З'ї́житися, жуся, жишся, гл. Наежиться, нахохлиться. Вх. Уг. 241.

З'ї́жка, ки, ж. = З'їжа. Хиба мала з'їжка? Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

З'їзд, ду, м. Съѣздъ. Аж там такий з'їзд — повен двір. Рудч. Ск. II. 208.

З'ї́здини, дин, ж. мн. Съѣздъ.

З'ї́здити, джу, диш, гл. 1) Изъѣздить. З'їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221. 2) Заѣздить, утомить ѣздой. З'їздив коника, з'їздив другого. Гол. I. 383. 3) Ударить. З'їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67.

З'їзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. з'ї́хати, з'ї́ду, деш, гл. 1) Съѣзжать, съѣхать, выѣзжать, выѣхать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з'їдеш на рівне. Ком. I. 7. 2) Уѣзжать, уѣхать. Пани під той час з'їхали у гостину кудись на чужу сторону. МВ. (О. 1862. I. 97). З'їду я од вас, мамо. Мнж. 38. 3) З'ї́хати з глу́зду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з'їхав! Шевч. 300. 4) З'ї́хати ні на́ що. Разориться, обѣднѣть. Ном. № 1850.

З'ї́здитися, джуся, дишся, гл. Изъѣздиться. Був кінь та з'їздився. Ном. № 1898. Не тілько що, але й зелізо з'їздиться. Ном. № 2728.

З'їзди́тися, джу́ся, ди́шся, сов. в. з'ї́хатися, з'ї́дуся, дешся, гл. Съѣзжать-