тебе що-дня змага в мене. КС. 1882. XII. 442. Ум. Зма́жка. Грин. III. 610. Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризі, тієї змажки та лайки. Левиц. Пов. 339.
Змага́ння, ня, с. Препирательство, ссора. Коли б мене покинули ледачі, щоб я їх кривд, змагання їх не бачив. К. Іов. 37.
Змага́ти, га́ю, єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Г. Барв. 416. Ой косити, молотити — я то не змагаю. Гол. IV. 446. Чи ти здоро́в'ям змага́єш? Здоровъ ли ты? Здоро́в'я змага́є. Здоровъ, —ва. Як здоров'я змагає, то добре б робити. НВолын. у.
Змага́тися, га́юся, єшся, гл. Спорить. Чуб. III. 221. Не в правді братік кохався, що за сестрицю змагався. Мет. 194. Ой добре, добре чуже дитя бить, що ні свариться, ні змагається. Чуб. V. 700. Змагались тоді між собою. Єв. І. I. 52. Змагається з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей. МВ. II. 152.
Змагли́вий, а, е. Спорливый, задорный. Він трохи змагливий був. О. 1862. V. 35.
Змагну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Возразить, заспорить. Всяке обіждає, корить, а вона і не змагнеться. Г. Барв. 14.
Зма́жка, ки, ж. Ум. отъ змага.
Зма́зати, ся. См. Змазувати, ся.
Зма́зувати, зую, єш, сов. в. зма́зати, жу, жеш, гл. Смазывать, смазать. Чоботи здорові і добре змазані. МВ. I. 115.
Зма́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. зма́затися, жуся, жешся, гл. Смазываться, смазаться.
Змазу́ритися, рюся, ришся, гл. Запачкаться, испачкаться. Вх. Лем. 420.
Змайну́ти, ну́, не́ш, гл. Мелькнуть, улетѣть.
Змайструва́ти, ру́ю, єш, гл. Смастерить. Вже так змайструю, як самому собі. Г. Барв. 186. Чи ти вже, Ярино, змайструвала нам що небудь? Шевч. 246.
Зма́леньку, зма́лечку, нар. Ум. отъ зма́лку.
Зма́литися, люся, лишся, гл. Умалиться, сдѣлаться маленькимъ; дѣлать какъ маленькій. Не казав би то — мала, а то велика та змалилась. Ном. № 6493. Ото змалилася — зазмагалася з дитиною. Харьк.
Змалі́ти, лі́ю, єш, гл. Сдѣлаться меньше, уменьшиться. Желех.
Зма́лку, нар. Съ малолѣтства. Як не дав Бог талану змалку, то й не буде до останку. Ном. № 1749. Був якийсь задумливий змалку. МВ. II. 8. Один ще змалку вдатний шпак у щиглика співать навчився. Гліб. 85. Ум. Зма́леньку, зма́лечку. При мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. МВ. II. 19. Оттак нам довелося йти ще змалечку колючу ниву. Шевч. 634.
Змалюва́ння, ня, с. Изображеніе (красками или словомъ). Не хутко спроможеться яка б ні була початкова громада на змалювання себе писаним словом. К. ХП. 124.
Змалюва́ти, люю, єш, гл. Списать, написать, изобразить (красками, словомъ, мыслью). Та коли б була знала та з тобою не стояла, то б я собі була малярика мала, я б своє личенько тоді змалювала. Чуб. V. 100. Поки Бога змалюєм, то чорта звоюєм. Ном. № 10427. Була чорнява, в рум'янцях, уста червоні… змалювати б таку та дивитись. МВ. II. 182. Ізмалювавши себе в своїй голові на поштарських, тільки погукував: „торкай!“ Св. Л. 170.
Змандрува́ти, ру́ю, єш, гл. Уйти съ мѣста жительства. Гей, Орфію-небораче! Де ти змандрував від нас? Котл. (1844). 403.
Змани́ти. См. Зманювати.
Зманти́ти, нчу, тиш, гл. Обмануть, обмошенничать. Шух. I. 85.
Зма́нювати, нюю, єш, сов. в. змани́ти, ню́, ниш, гл. Сманивать, сманить.
Змарни́ти, ню́, ни́ш, гл. = Змарнувати. Змарнив худобу. Вх. Зн. 22.
Змарні́лий, а, е. Исхудалый (въ лицѣ).
Змарні́ти, ні́ю, єш, гл. Исхудать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. Ном. № 6899. За довгий час змарнів, борода одросла. Рудч. Ск. II. 162.
Змарнува́ти, ну́ю, єш, гл. Безъ толку потратить, растратить; испортить. Могил. у.
Змасти́ти, змащу́, стиш, гл. 1) Смазать. Ой надибав дубового сала, як змастив милу, аж шкура відстала. Чуб. V. 576. 2) Переносно: опорожнить тарелку, миску, съѣвъ кушанье. І коряк той спорожнили, і миски змастили. Мкр. Н. 31.
Змасти́тися, змащу́ся, сти́шся, гл. Оскоромиться. Вх. Зн. 22.
Зма́тчитися, чуся, чишся, гл. Объ ульѣ: лишиться матки.
