Зміж, пред. Изъ среды. І викинуть зміж себе його люде. К. Іов. 40.
Змізкува́ти, ку́ю, єш, гл. Выдумать, измыслить.
Змі́їв, ва, ве. Принадлежащій змѣю. Недалеко од змієвого логва. Грин. II. 235.
Змії́ний, а, е. Змѣиный. З того часу острів той зветься зміїним. Стор. МПр. 113. Зміїне сало. Грин. I. 157. Змії́ний ко́рінь. Раст. Vincetoxicum officinale L. ЗЮЗО. I. 141.
Змії́ха, хи, ж. Сказочное существо: змѣй-самка, жена змѣя, драконъ женскаго рода. У тій хатці та жила зміїха з трьома головами, тому змієві.... мати. Мнж. 29.
Змій, змія, м. Змѣй, драконъ. Змій робиться з простої гадини, тілько їй треба так де-небудь пробути, шоб вона сім год не чула ні дзвона, ні чоловічого голосу. Тоді у неї почнуть рости крила.... і летить. Мнж. 9. І був коло Києва змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Ум. Змійо́к. Рудч. Ск. II. 187.
Змі́йка, ки, ж. 1) Ум. отъ змія́. Змѣйка. 2) Названіе козырной шестерки при игрѣ въ хва́льку. КС. 1887. VI. 465.
Змійо́к, йка́, м. Ум. отъ змій.
Змі́на, ни, ж. 1) Перемѣна, измѣненіе. Левиц. (Правда, 1868, 496). Ой тому барвіночку нема цвіту зміни. Чуб. V. 104. 2) Смѣна.
Зміни́ти, ся. См. II. Зміняти, ся.
Змі́нний, а, е. Измѣнчивый, измѣняющійся. Желех. Змі́нне. Плата за промѣнъ денегъ. Від сотки треба жидові дати тільки а тільки змінного. Вх. Зн. 22.
Змі́нчик, ка, м. Работникъ, пришедшій на смѣну другому. Черк. у.
I. Зміня́ти, ня́ю, єш, гл. Обмѣнять, промѣнять. Дали мені мужа — невірного друга, що його не змінять, що його не продать. Мет. 254.
II. Зміня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зміни́ти, ню́, ниш, гл. Измѣнять, измѣнить, перемѣнять, перемѣнить. Лицеміри зміняють лиця свої. Єв. Мт. I. 16. Коли хочу змінити, то зміню. Рудч. Ск. II. 159.
I. Зміня́тися, ня́юся, єшся, гл. Помѣняться. ЗОЮР. I. 72. А ну, зміняймось! НВолын. у.
II. Зміня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. зміни́тися, ню́ся, нишся, гл. Измѣняться, измѣниться, перемѣняться, перемѣниться. Чого ж ти, синочку, з личенька змінився? Чуб. V. 661. Ой час мене заміж дати, бо голос змінився. Мл. л. сб. 290.
Зміра́ти, ра́ю, єш, сов. в. зме́рти, зімру́, ре́ш, гл. Умирать, вымирать, вымереть. Люде змірають. О. 1862. VIII. 34. Вся сім'я зімре. Кіев. у.
Змі́рити, рю, риш, змі́ряти, ряю, єш, гл. Смѣрить, измѣрить. Не увіриш, поки сам не зміриш. Ном. № 6831. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє. Ном. № 2354.
Зміркува́ти, ку́ю, єш, гл. Сообразить. К. Іов. 45. Зміркували, зрахували, що з козака буде. К. Досв. 163.
Зміркува́тися, ку́юся, єшся, гл. Сообразить, собраться съ мыслями. От мов і хочуть спитаться та не зважуться; хочуть говорити, не зміркуються. МВ. II. 120.
Змі́рок, рка, м. Мѣрка. Змірок з чобота. Міус. окр.
Зміряти. См. Змірити.
Зміси́ти, шу́, сиш, гл. Смѣсить. Кров з піском змісили. Чуб. I. 161.
Змісти́ти, ся. См. Зміщати, ся.
Зміта́ти, та́ю, єш, сов. в. змести́, змету́, те́ш, гл. Сметать, сместь. Як мітлою зметено. Ном. № 1908. Вітер пил з землі змітає. К. Псал. 2.
Змі́тка, ки, ж. Кобыла, у которой постоянно бываютъ выкидыши.
Змі́тки, ків, м. мн. = Обметиця 1.
Змі́ток, тка, м. Изношенный лапоть. Вх. Зн. 22. Желех.
Зміцни́ти. См. Зміцняти.
Зміцні́ти, ні́ю, єш, гл. Укрѣпиться, сдѣлаться сильнымъ.
Змі́цнювати, нюю, єш, зміцня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зміцни́ти, ню́, ни́ш, гл. Укрѣплять, укрѣпить. Ти зміцнював коліна слабосильні. К. Іов. 9. Вже б і помер, та зміцняє мене надія вас побачити. МВ. I. 49.
Зміша́ння, ня, с. Смѣшеніе.
Зміша́ти, ся. См. Змішувати, ся.
Змі́шувати, шую, єш, сов. в. зміша́ти, ша́ю, єш, гл. Смѣшивать, смѣшать. Ном. № 1039.
Змі́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. зміша́тися, ша́юся, єшся, гл. Смѣшиваться, смѣшаться. Левиц. Пов. 108. Дещо. 44. Змішався щавій з лободою. Чуб. V. 576.
Зміща́ти, ща́ю, єш, сов. в. змісти́ти, щу́, стиш, гл. Помѣщать, помѣстить. Їх змістили докупи. Павлогр. у.
Зміща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. змісти́тися, щу́ся, стишся, гл. Помѣщаться, помѣститься. Добре ся пестити, коли ся є де змістити. Ном. № 1399. То б не змі-
