Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/736

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ки роби́ти що. Съ легкостью, какъ бы играя, шутя дѣлать что. Зберуться дівчата да гуртом на сіножаті да днів у два, в три за іграшки і повгребають. О. 1861. VIII. 18. Під високою скелею блищав на сонці новий гарний панський млин… Четверо коліс неначе залюбки та за іграшки крутились на ясному сонці. Левиц. КС. 81. Ум. Іграшечка.

Ігре́ць, ця, м. 1) = Грець 1. 2) Вихрь. Закрутився перед царицею ігрець, піднявся до неба стовп пилу, вхопив царевича і помчав у зелений гай. Стор. I. 74.

І́грище, ща, с. = Грище. Грин. III. 441. Дівочі ігрища незабутні. К. ДС. 21. На ігрищах ніхто як я перед вела. Стор. I. 133.

І́гронько, ка, м. Музыкантъ. Приїхали подоляне з подолу, ой привезли свої ігроньки з собою; ой загадали хорошенько іграти. Мет. 161.

Ігу́мен, на, м. Игуменъ. Що ігуменові можна, то братії зась. Ном. № 1004.

Ігу́меня, ні, ж. Игуменья.

Ід, пред. Къ. Ївга заробила в мене грошенят на байбарак ід Великодню. Г. Барв. 251.

Їд, їду, м. Ядъ. Вх. Лем. 421.

Їда́, ди́, ж. = Їжа. Хліб та вода, то козацька їда. Ном. № 12276. Той його гостит їдами, питєм. Гн. II. 177.

Іда́к, ка, м. = Їдець. Желех.

Ї́да́ло, ла, с. 1) Ї́дало. Шутливо: желудокъ. Желех. 2) Їда́ло. Широкая часть ложки, та, которой набирается пища. Шух. I. 247.

Їда́льний, а, е. = Їстовний. Желех.

Їда́ння, ня, с. Ѣденіе. Трепав з роботи, з сухоти, з їдання.

Їда́ти, да́ю, єш, гл. Ѣдать, съѣдать. Як я молодою бувала, по 40 вареників їдала, а тепер хамелю-хамелю, насилу 50 умелю. Ном. № 8146.

Ідеа́л, лу, м. Идеалъ. Все, що чужі краї прозвали ідеалом, сияло перед ним в небесній красоті. К. Дз. 162.

Ідеалізува́ти, зу́ю, єш, гл. Идеализировать. Желех.

Ідеа́льний, а, е. Идеальный. Ваш образ ідеальний. К. ХП. 74.

Їде́н, їдна́, не́. Одинъ. Чи раз, чи два — їдна біда. Ном. № 4290. Ум. Їдне́нький. Їдненьке дитятко маю. НВолын. у.

Іде́ник, ка, м. = динак 1. Рк. Левиц.

Їдени́ця, ці, ж. = Єдиниця. Ой була я у батенька та їдною їденицею. Грин. III. 681.

Їде́ння, ня, с. Ѣда, кушанье. Послав йому усякого питення, їдення і горілок усяких. Ном. № 14007.

Їде́ць, дця́, м. Ѣдокъ. Рудч. Ск. I. 2.

Іде́я, іде́ї, ж. Идея. Європейські ідеї. Левиц. Пов. 153.

Їдже́ння, ня, с. = Їдення. Чуб. II. 582. Драг. 281. За сидження нема їдження. Ном. № 10846.

Їди́ме, мого, с. Съѣстное. Позоставалось і питиме й їдиме. Рудч. Ск. II. 157.

Їдина́читися, чуся, чишся, гл. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ, дружить. Їдиначитися з Лавром не можна. НВолын. у.

Їді́ння, ня, с. = Їдення. Там тобі питіння, там тобі ідіння, там тобі одпочивання. Мил. М. 90.

Їдки́й, а́, е́. 1) Рѣзкій (о вѣтрѣ). Їдкий вітер. Каменец. у. 2) Съѣдомый. Зелена солома їдкіша скотині. Черниг. у.

Їдло́, ла́, с. Пища, ѣда. Драг. 307. Вх. Уг. А Прокіп наче ніч темна ходить, і вже тоді ні до їдла, ні до питва, ні до розмови. МВ. (О. 1862. III. 62).

Їдна́к, нар. = Однак. Я їднак приїхав. Чуб. V. 137.

Їдна́ковий, а, е, їдна́ково, нар. = Одна́ковий, одна́ково. Ном. № 643.

Їднанки́, но́к, ж. мн. См. Єднанка 2. Шух. I. 34.

Їдна́ти, ся, на́ю, ся, єш, ся, и пр. гл. = Єдна́ти, ся и пр.

Їдне́нький, а, е. Ум. отъ їде́н.

Їдно́літці, ців, м. мн. Ровесники. Мій Григор, а братів Кость, то вони собі їднолітці. Камен. у.

Їдови́тий, а, е. Ядовитый. Їдовитий гад. Вх. Лем. 421.

Їдо́м, нар. Поѣдомъ. Їдом тебе їсть. Ном. № 12225.

Їдо́мий, а, е. Съѣдобный. Їдома річ. Черк. у. Полова хто-й-зна як їдома. Славянос. у. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині, не дуже вимолочує зерно. Грин. I. 299.

Ідо́сі, нар. = Досі.

Їду́ха, хи, ж. Охотница поѣсть.

Їдце́м, нар. = Їдом. Їдцем їсти.

Їдьма́, нар. = Їдом. За панщини пани їдьма їли людей. НВолын. у. Невістка їдьма їсть бабу й діда. Г. Барв. 487.

Їє́шня, ні, ж. = Яєшня.

Їжа, жі, ж. Ѣда. Рудч. Ск. I. 3, 29, 115.