були на самоті, то молитовники ховали, казились, бігали, скакали. Котл. Ен.
Казінка, ки, ж.? Колись у дяків і… в школах, кара школярам за казінку, що не вміли штиха і д. — і така була… Ном. № 3632.
Казі́ння, ня, с. Бѣснованіе.
Ка́зка, ки, ж. Сказка. В пісні правда, а в казці брехня. Посл. Ум. Ка́зочка. От вам казочка.
Казкови́й, а, е. Сказочный. Желех. Кулишъ.
Казна́, ни́, ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. К. ЧР. 185. Є казна, та ніхто не зна.
Ка́зочка, ки, ж. Ум. отъ ка́зка.
Ка́зус, са, м. Случай. Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. Гліб. 65.
Ка́зусний, а, е. Казусный. Казусне діло, обізвався таки писарь. Кв. I. 157.
Казю́ка, ки, ж. 1) Козявка. Казюка повиїдала хліб у полі. Метелики і казюки усякі дружно пречисту душу з неї випивають. Кул. 2) Змѣя. Ум. Казю́чка.
Кайда́ни́, нів, м. мн. Кандалы, оковы, цѣпи, колодки. Возьміть Палія Семена та забийте в кайдани. О. 1862. VIII. 26. Часто бо заковувано його в кайдани. Єв. Мр. Ой дала ж, дала славним запорожцям та цариця заплати: ой понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопати. Новц. Угору руки підіймали, кайданами забряжчали. АД. I. 88. Ум. Кайда́ники, кайда́ночки. Кайданики на ноженьки, а скрипонька у рученьки. Андр. Ой будемо зімувати в Станіславі на риночку, в кайданочках, в залізочку. Лукаш.
Кайда́ниці, ць, ж. мн. = Кайдани. Вбрали б ноги в кайданиці, а руки в скрипиці! Тото тобі, леґінику, за чужі ягниці. Шух. I. 204.
Кайда́нки, нок, мн. Ручныя цѣпи. Ой злапали (вдовиного сина), назад руки зв'язали, ще в кайданки оковали. Гол.
Кайда́нник, ка, м. Закованный въ кандалы.
Кайда́ння, ня, с. соб. Кандалы. Ум. Кайда́ннячко. Наділи на руки і на ноги кайданнячко гостре. Федьк.
Кайда́ночки, ків, м. мн. Ум. отъ кайда́ни.
Ка́йла, (м.?) Венгерскій быкъ съ большими рогами. Желех.
Кайла́к, ка, м. 1) Короткій обрубокъ дерева, стоймя поставленный и употребляющійся какъ скамеечка для сидѣнья. Шух. I. 96. 2) мн. Обрубки дерева кривые, годные только какъ дрова, сучье, домъ древесный. Вх. Зн. 23.
Кайленя́, ня́ти, с. Бычекъ? теленокъ? Ой зайняла файна рибка сиві кайленята у зелену полонину, — тамъ отава мнята. Гол. III. 232. См. Кайла.
Кайма, ми, ж.? Ой увійди, батеньку, увійди, з кайми віночок іздійму. Мил. 130.
Кайма́н, на́, м. Въ артели гуцульскихъ дровосѣковъ тотъ изъ нихъ, на обязанности котораго лежитъ топить печь, варить пищу, вообще наблюдать за порядкомъ въ помѣщеніи дровосѣковъ. Шух. I. 175. См. Кальман.
Кайора, ри, ж. Плоскодонная лодка. Вас. 151.
Ка́йстра, ри, ж. Мѣшокъ. От зробив (кіт) собі скрипочку й молоточок і писану кайстру. Прийшов до (лисичиної) нори — як загра… „Піду я, подивлюся: хто там грає“. От вона (лисиця) й пішла, а він її цок да в лобок, да в писану кайстру. Рудч. Ск. I. 28.
Кайстро́вий, а, е. Кайстрові капелюхи. Гол. Од. 19.
Ка́ка, ки, ж. Дѣтск. 1) Испражненія. 2) Все дурное, нечистое, грязное. О. 1861. VIII. 8.
Ка́кати, каю, єш, гл. Испражняться. На ледачій ниві трава не росте, а тільки собаки какають. Ном. № 6156.
Какаба́т, та, м. = Кабат? Лучшая кошуля, ніж какабат. Ном. № 11147.
Какарі́кати, каю, єш, одн. в. какарі́кнути, кну, неш, гл. Кукарекать, кукарекнуть. См. Кукурі́кати.
Какарі́ку! меж. Крикъ пѣтуха. Курить як чорт од какаріку! Ном. № 4420. Летів півень через ріку, казав: какаріку! Нп. См. Кукуріку.
Какарі́шник, ка, м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.
Ка́ки. Дѣтск. Говорятъ дѣти, когда хотятъ испражняться.
Кал, лу, м. 1) Грязь. Ой гей, воли, та гей помалу, та витягніть мене із калу, та поставте мене на суши. Грин. III. 367. Як посієш ячмінь та овес у кал (= поки земля ще мокра), так вони тебе нарядять і в жупан. ХС. I. 75. Земля взялась од крови калом. Котл. Ен. Бодай мої сльози сину, на кали не впали. Нп. Посади́в
