Ка́дуб, ба, м. = Кадіб. Ном. № 12888.
Каду́к, ка́, м. 1) Родъ болѣзни. За твоє добро кадук тобі в ребро. Посл. Закр. 2) Дьяволъ, чортъ. „Народъ называетъ чертей слѣдующими именами: кадук, дідько, болотяник“… Чуб. I. 191.
Кажа́н, на́, м. Летучая мышь. Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. Шевч. 150. Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. Чуб. I. 55. Ум. Кажано́к.
Кажано́к, нка́, м. 1) Ум. отъ кажа́н. Замиготіли кажанки, наче хто перекидав грудками. Левиц. I. 109. 2) Мѣховая или кожаная куртка. Сим. 138. Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дірявих кожухахъ-кажанках. К. ЧР. 87. А на йому був кажанок, то з під того кажанка кров так і ллється. ЗОЮР. I. 133.
Кажне́сенький, а, е. Ум. отъ ка́жний.
Ка́жний, а, е. = Кожний. Та за се по три поклони кажному святому покладав. Срезн. Запор. Стар. Ум. Кажне́сенький. См. Кажні́ненький, кажні́сінький.
Кажні́ненький, а, е. = Кажнісінький. Кажніненький у селі знає про те. НВолын. у.
Кажні́сінький, а, е. Ум. отъ ка́жний. Каждый безъ исключенія.
Каз, зу, м. Бѣшенство. Нехай на тебе каз найде. Ном. № 5127.
Каза́льниця, ці, ж. Амвонъ, каѳедра. Оце ж то вона, та діявольська спокуса, що про неї було нам отець Дем'ян з казалниці глаголе. К. ЦН. 220.
Каза́н, на́, м. Котелъ. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. К. ЧР. 108. Як у казані кипить. Посл. Ум. Казано́к, казано́чок, каза́нчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Левиц. Пойди ти до річки Самарки, до криниці Салтанки, казанок у руки взявши. Мет. 442. Вітер віє, повіває, казаночок закипає. Щог.
Казани́на, ни, м. Одинъ котелъ, плоховатый котелъ.
Каза́ння, ня, с. 1) Говореніе. 2) = Казань.
Казано́к, нка́, казано́чок, чка, казанчик, ка, м. Ум. отъ каза́н.
Ка́зань, ні, ж. Слово, рѣчь, проповѣдь. Якусь тобі він (Плутон) казань скаже, дорогу добру в Рим покаже. Котл. Ен. II. 38. Попи тільки раз у год кажуть казань перед постом. О. 1862. I. 71.
Каза́рма, ми, ж. Казарма. Із казарми нечистої чистою, святою пташечкою вилетіла. Шевч. 619.
Каза́тель, ля, м. Ораторъ, ввтія. Желех.
Каза́ти, кажу́, жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Чуб. V. 180. Хоч будуть питати, не буду казати. Нп. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Посл. Не при нас кажучи. Ном. № 8365. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу́, ка́жеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(ку), каеш, кае(ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Грин. II. 310. Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Рудч. Ск. II. 209. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Рудч. Ск. I. 26. Эта форма въ частномъ употребленіи у Квитки. Намалювавши та й кае нам: „Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде“. А ми каемо: „а ну, ну, що там буде?“ Кв. I. 7. (Изд. 1887). Не вам ка́жучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього. Каза́ти з уст. Говорить изустно. Каменец. у. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Рк. Макс. Кажіть мені, панове, сього хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. О. 1861. VIII. 17. Скачи, враже, як пан каже. Ном. Обіцяв Бог дати, тіко казав заждати. Ном. № 157.
Каза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Быть сказану. Казатиметься й те, що зробила оця. Єв. Мр. XIV. 9. 2) Показываться, являться. Чи сам пан дома? Хоч же він дома, та не кажеться, к коню в шубочку прибірається. Чуб. III. 457.
Казе́нний, а, е. Казенный. Москаль казенна вещ. Ном. № 799. Були і панські, і казенні. Котл.
Ка́зень, ні, ж. = Казань. Прочувши ж казень, любувались уряду всякого жінки. Мкр. Г. 8. Що це, яку сьогодня писарь казень казав? Новц.
Кази́ти, кажу́, зиш, гл. Искажать, портить. Гостець казить йому вид.
Кази́тися, жу́ся, зишся, гл. 1) Бѣситься. Собаки з жиру казяться. Ном. № 10801. 2) Бѣситься, проказить. Як же
