кагала́ така дітей. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кага́ловий, а, е. Кагальный.
Кага́льний, а, е. 1) = Кагаловий. Желех. 2) Старшина кагала.
Кагане́ць, нця́, м. 1) Плошка, ночникъ. Вас. 182, 196. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем. К. ЧР. 394. Дріжить, ізігнувшись над каганцем, лічить гроші. Шевч. 135. Живе, як каганець без лою. Посл. 2) Переносно: искры мелькающія въ глазахъ послѣ удара. Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Ном. № 3982. 3) Полка ружейная. Шух. I. 229. 4) Изоляторъ на телеграфѣ. Желех. 5) Шуточно: рюмка. „Давай по чарці нам скоріш!“ Я добрий каганець підправив та сам і випив наперед. Алв. 54. 6) Вообще углубленіе или гнѣздо, въ которое вставляется шипъ, пятка столба и пр. Напр., въ глухомъ концѣ воротъ то гнѣздо, въ которомъ вращается нижній конецъ воротнаго столбика; въ дверяхъ въ него входить шипъ дверной пяты; въ снарядѣ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (см. Верклюг) въ немъ ходитъ пятка столба. Шух. I. 87, 93, 187. 7) Въ устроенной для ловли звѣрей ямѣ (см. За́падниця) послѣднюю покрываетъ досчатая крышка, вращающаяся на валу, приходящемся посредин крышки; углубленія въ бокахъ ямы, въ которыя вставлены концы этого вала, так-же называются каганця́ми. Шух. I. 235. 8) Въ ручной мельницѣ въ верхнемъ жерновѣ углубленіе, въ которое входитъ шестъ, двигающій жернова. См. Жорна. Шух. I. 146. Ум. Кага́нчик. Каганчик стоїть… на віконці. К. ЧР. 393.
Каганце́вий, а, е. Плошечный.
Кага́нчик, ка, м. Ум. отъ кагане́ць.
Ка́гат, ту, м. Куча. Кагат кавунів, кагат соли. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. То-же о рыбѣ: куча рыбы, особымъ образомъ сложенной и прикрытой камышемъ (на Дону).
Ка́гла́, ли, ж. Отверстіе дымовой трубы, закрывающееся для удержанія теплоты. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила. Ном. № 9165. Шух. I. 96.
Кагля́ний, а, е. Принадлежащій, относящійся къ каглі́.
Кагля́нка, ки, ж. Ветошная затычка для закрыванія печной трубы. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянки вбила. Ном. № 9165.
Кадже́ння, ня, с. Кажденіе. Множество народу молилось із надвору під час кадження. Єв. Л. 10.
Ка́ди и Кади́вай, нар. = Куди. Сяноцк. у. въ Галиціи. Вх. Зн. 23.
Кади́ло, ла, с. 1) Кадильница. Дяк співа, попи з кадилами, з кропилом. Шевч. З кадила дим по церкві пішов. 2) Ѳиміамъ, ладонъ. Дурному персвазія, а умерлому кадило, то все єдно. Ном. № 12967. 3) Раст. Melittis Mellissophyllum L. ЗЮЗО. I. 128. 4) — ди́ке. Раст. Lamium maculatum. Лв. 99.
Кади́льний, а, е. Кадильный. Вознесу я жерви тучні із кадильними димами. К. Псалт. 147.
Кади́льниця, ці, ж. Кадильница. Піп почав кругом ріки ходить з кадильницею. Рудч. Ск. 174. Ум. Кади́льничка.
Кади́на, ни, ж. Втрое сплетенный якорный канатъ при рыболовной лодкѣ на Азовскомъ морѣ. Стрижевск.
Кади́ти, джу́, диш, гл. Кадить, курить. Ні світила, ні кадила, як тебе смерть вхопила. Ном. № 4054.
Кади́тися, джу́ся, дишся, гл. Подвергаться кажденію. Василева мати ходила щедрувати. По церкві ходила, чесний хрест носила, золотії кадила: кадітеся люде, бо к нам Христос буде. Чуб. III. 446.
Ка́діб, доба и Ка́дівб, довба, м. 1) Большая кадка, употребляющаяся для храненія зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Грин. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Грин. III. 539. 2) Квасильный чанъ для обработки кожъ. Вас. 145, 153. 3) Часть древеснаго пня, пустая въ срединѣ и вставляемая въ родникъ вмѣсто колодезнаго сруба. Шух. I. 9. Ум. Ка́дібець, ка́довбець.
Каді́ння, ня, с. = Кадження. Жахає кадилом, а з його кадіння диму нема.
Ка́дка, ки, ж. 1) = Кадіб 2. Шух. I. 253. 2) Большой чанъ въ винокурнѣ. Тут у винницькій кадці місять тісто троє разом ногами. К. ЧР. 258. 3) Футляръ надъ жерновомъ въ водяной мельницѣ. Мик. 481.
Кадни́й, а́, е́. Дымный, закоптѣлый. Желех. Закр.
Ка́довбина, ни, ж. Небольшая прорубь.
Кадри́ль, лі, ж. Кадриль. Боярин насилу розігнав гурт, щоб поставити молодих до першої кадрилі. Левиц. I. 187.
