шла по хаті вихилятись, а за нею й друга каверзниця — Секлета. Де й сльози поділись — усі в сміху. Г. Барв. 47.
Ка́верзувати, зую, єш, гл. Проказить.
Каверзя́кати, каю, єш, гл. Говорить чепуху. Що там він каверзяка? Каверзяка таке, що й не слухав би його. Лебед. у.
Ка́вза, зи, ж. 1) Порицаніе, брань. Желех. 2) Ссора. Желех.
Кавзува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Порицать, бранить. Кавзує мене межи люди. Вх. Зн. 23. См. Кабзувати 2. 2) Жаловаться, роптать, выражать свое неудовольствіе. Вх. Зн. 23.
Ка́від, вода, м. Родъ, порода. Левч. Дід його, батько і мати, та і ввесь їх кавід такий закатований.
Ка́вка, ки, ж. Ум. отъ ка́ва. За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі кавки закавчили. Гол. I. 106.
Ка́вкати, каю, єш, гл. Кричать по вороньему. Кавкає як ворона, а хитрий як чорт. Ном. № 2978. Аби чим кишку напхати, щоб не кавкала. Ном. № 12171.
Ка́вкнути, кну, неш, гл. Однокр. в. отъ ка́вкати.
Ка́вний, а, е. = Калний. Ой Олена прибілена, Василина кавна, а Маричка пишна чічка, бо то любка давна. Гол. II. 362.
Ка́вонька, Ка́вочка, ки, ж. Ум. отъ ка́ва.
Кавпі́ти, гл. Терпѣть нужду, нуждаться. Желех.
Кавра́тити, ра́чу, тиш, гл. Смущать, смутьянить, возбуждать людей. Нічого не робе, та ще й усіма кавратить. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Кавра́тка, ки, ж. 1) Кружка. А всипте мені кавратку меду! 2) Церковная кружка для сбора пожертвованій.
Кавсі́кнути, кну, неш, гл. Умереть. Желех.
Кавта́н, на, м. Родъ полукафтанья съ откиднымъ воротникомъ, — женская праздничная одежда галицкихъ горожанокъ. Гол. Од. 23. Ум. Кавта́ник.
Кавува́ти, ву́ю, єш, гл. Распивать кофе.
Каву́к, ка, м. Мѣшокъ. Желех. Закр.
Каву́ля, лі, ж. Названіе кукушки. Зозуле-кавуле! чи довго ще мені у батенька, у матінки жити? Новц.
Каву́н, на́, м. 1) Арбузъ. Cucumis citrullus. Ой ти ходиш по горі, а я по долині, ой ти садиш кавуни, а я саджу дині. Нп. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами. МВ. I. 104. Отличаютъ каву́н отъ кавуни́ці и каву́нки: у кавуна́ сѣренькій кружокъ, гдѣ былъ цвѣтокъ, меньше, чѣмъ у каву́нки; послѣдняя вкуснѣе кавуна́. Аѳанасьевъ-Чужбинскій. Поѣздка въ Ю. Россію, I. 410. 2) мн. Дѣтская игра. Ив. 44. Ум. Кавуне́ць, каву́ник, каву́нчик, каву́нчичок.
Кавуне́ць, нця́, каву́ник, ка, м. Ум. отъ каву́н.
Кавуни́ця, ці, ж. = Кавунка.
Каву́нка, ки, ж. См. Кавун.
Каву́нник, ка, м. Торговецъ арбузами.
Кавуно́вий, а, е. Арбузный.
Каву́нчик, ка, каву́нчичок, чка, м. Ум. отъ каву́н.
Кавуня́чий, а, е. Арбузный. Одкрилося поле, неначе заслане картатими хустками, де зеленіло дрібненьке… кавуняче огудіння. Левиц. Пов. 227.
Кавуня́ччя, чя, с. Собирательное отъ каву́н. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі! Рудч. Ск. II. 9.
Каву́рник, каБольшой палець (въ загадкахъ). Желех.
Кавча́ти, чу́, чи́ш, гл. Кричать, пищать. Тут змій тільки що в хату, а вони скакають та кавчать. Рудч. Ск. II. 190.
Кав'я́р, ру, м. Икра соленая рыбья. Вина з Царіграду відер троє у барилі, і кав'яру з Дону, — всього везе. Шевч. 116. (Тут були): тараня, ще по весні з Дону навезена, суха й солона, кав'яр, оселедці.
Кав'я́рка, ки, ж. Прислужница въ кофейной. Желех.
Кав'я́рник, ка, м. Варящій кофе. Желех.
Кав'я́рня, ні, ж. Кофейная. Желех.
Кага́л, лу, м. 1) Кагалъ — еврейская община. Жидівські кагали, ярмарки були йому замість телеграфів. Левиц. I. 180. 2) Презрительно: вообще какая-нибудь община, группа, кружокъ людей. Що там ні коять по ворожих кагалах, що ні видумують, як би те життя зупинити, — воно ширше та ширше виявляється. О. 1862. III. 26. 3) У Гулака-Артемовскаго кага́лом названо общество чертей, вообще населеніе ада: В письмі стоїть (читай сміло): на кагал бісовський з начинкою душу й тіло одписав Твердовський. О. 1861. III. Г. Арт. 104. 4) Шумное, крикливое собраніе.
Кагала́, ли́, ж. = Кагал 4. Там уже
