2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Грин. III. 69. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучку. К. ЧР. 297, 298. 3) Сплетенное изъ дерева кольцо, которымъ прикрѣпляются ворота къ столбу въ глухомъ концѣ, а также то, которымъ запираются ворота на другомъ концѣ путемъ набрасыванія каблучки на столбъ и на ворота. Чуб. VII. 392. Коли ходиш у ворота, — накидай каблучку. Мил. 81. 4) Сплетенное изъ дерева или изъ сыромятной кожи, иногда желѣзное кольцо, которымъ ярмо прикрѣпляется къ дышлу. Чуб. VII. 405, 406. Мнж. 121. Чудч. Чп. 250. 5) Такое же кольцо, охватывающее средину війя въ томъ мѣстѣ, гдѣ війя раскалывается на двѣ части. Рудч. Чп. 250. 6) Въ повозкѣ: кольцо, связывающее підтоки съ підгерстю. Рудч. Чп. 249.
Кабу́рх! меж. Швырь! Кабурх той хліб у піч! Харьк. у.
Кабута́ти, та́ю, єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ, то другимъ концомъ.
Кабу́тка, ки, ж. Игра, во время которой бросаютъ палку такъ, чтобы она ударялась то однимъ, то другимъ концомъ о землю.
Кав! меж. Выражаетъ пискъ ребенка, щенка, мяуканье кота, крикъ галки и пр.
Ка́ва, ви, ж. 1) Кофе. Та готуй їй чай, та готуй їй каву. Левиц. I. 318. 2) Сивая ворона. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили. 3) м. Родъ пугала. Часом Галя жахнеться і пошептом питає: — „Що ж як кава прийде?“ — Не прийде, — одказують їй усі. — „А як вовк присуне?“ МВ. III. 68. Пішла б вона гуляти того таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу, а що гірш — турбував її той кава навісний, що не знає вона навіть, де він і сидить у світі — чи у лісі, чи під горою на луці, чи у Дніпрі у нурті. МВ. III. 72. Ум. Ка́вка, Ка́вонька, Ка́вочка. За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі кавки закавчили. Гол. I. 106. Ой ви, кавоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору. Нп. Ой кавочки вороночки усе поле вкрили. Нп. Не жаль мені на кавочку, як на тую на ворононьку. Чуб. V. 458.
Кава́л, лу, м. Кусокъ, часть. Нема нікде кавал землі. Гол. Ум. Кава́лець, кава́лок, кава́льчик. Не порубаний я дуже: головонька на четверо, а ніженьки на шестеро, білі палці на кавалці, а рученьки на штученьки. Гол. III. 90. За кавалок кишки сім миль пішки. Ном. № 6473. Треба працювати, щоб кавалок хліба мати. Чуб. I. 147. Ой не руш же, наймитоньку, та хліба цілого, — ой там лежить на полиці кавалок цвілого. Грин. III. 556. Рвали тіло по кавалку, пускали на воду. Гол. I. 9.
Кава́лер, Кова́лір, ра, м. Кавалеръ, мужчина. Сама знаю, що не маю кавалера близько. Грин. III. 185. Плачуть мами за синами, жінки за мужами, а дівчата ластів'ята за кавалерами. Галич. 1867. 2) Холостякъ. Бувай, бувай, Касю, здорова, я їду кавалір, а ти вдова. Чуб. V. 355. 3) Кавалеристъ. І без тебе ся нам жало королеві і полякам, кавалірам і козакам. Pauli. Ум. Кавале́рочок. Мил. 216.
Кавале́рія, рії, ж. 1) Кавалерія. З молоду служив я в воєнній, в кавалерії ще. Стор. 2) Орденъ. Дав звістку, що почепили йому кавалерію. Стор.
Кавале́рочок, чка, м. Ум. отъ кавалер.
Кавале́рський, а, е. Относящійся къ кавалеру. Желех.
Кава́лець, лця, м. Ум. отъ кава́л
Кава́лір. См. Кавалер.
Кавалірува́ти, ру́ю, єш, гл. Жить холостякомъ.
Кава́лок, лка, м. Ум. отъ кава́л.
Кавальцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Дробить, крошить, рѣзать на куски. Желех.
Кава́льчик, ка, м. Ум. отъ кавал. Желех.
Кавду́н, на́, м. Брюхо. Козак не гордун, що обірве, то й в кавдун. Ном. № 12166.
Каве́лок, лка, м. = Кава́лок. Употреблено въ значеніи: комокъ, безформенный кусокъ. Хиба ж це пампушки? Це кавелки якісь. Екатериносл. г.
Ка́верза, зи, ж. Проказа, продѣлка. Ось як жінок я укараю: пошлю вас в запорожську Січ; там ваших каверз не вважають, жінок там на тютюн міняють. Котл. Ен. VI. 7.
Ка́верзник, ка, м. Проказникъ. І старий був, кажуть, каверзник великий. А який каверзник? Посадять у клітку, а він і втече. ЗОЮР. I. 73. Оттак тії каверзники змовлялись у-очевидьки на ґвалтовний учинок. К. ЧР. 96.
Ка́верзниця, ці, ж. Проказница. Пі-
