як божевільний, по степах за кабардою. К. ЧР. 94.
Кабарди́нка, ки, ж. Шапка изъ мѣха кабарди? Чоботи сап'янці, пояс шалевий і шапка кабардинка кругла. Стор. (изд. 1897). 305. У Вас. иначе: Шапка съ барашковымъ околышемъ и шестиугольнымъ верхомъ, отдѣланнымъ перекрещивающимся позументомъ или цвѣтными шерстяными снуркими. Вас. 156.
Каба́сь! меж. Призывъ свиней.
Каба́ськати, каю, єш, гл. Кричать: кабась! кабась! сзывая свиней.
Ка́бат, ба́та, м. 1) Куртка, солдатскій мундиръ. Ой вийду я з хати та й стану гадати: коби то не зброя, не білі кабати. Федьк. I. 43. Ой маю я кабат, зброю, — буде в чім ходити. Счас. 66. 2) У женщинъ — юбка. Гол. Од. 75, 76. 3) Ка́бата пійти́. Перекувыркиваться. Пострілений заєць кабата пійшов. Вх. Зн. 23. Ум. Каба́тик. Гол. Од. 59, 81.
Каба́тя, тя, с. соб. = Кабатиння. Федьк. Желех.
Каба́тик, ка, м. Ум. отъ кабат.
Кабати́на, ни, ж. 1) То же, что и кабат, но только одинъ экземпляръ. Подиви ж ти ся, мати, на жовнярські кабати: вся кабатина кров і калина. Федьк. 48. 2) Каба́тина. Длинное шелковое или перкалевое женское платье, зимой на ватѣ (у галицкихъ мѣщанокъ). Гол. Од. 24.
Кабати́ня, ня, с. соб. Солдатская одежда. Федьк. Желех.
Кабати́рка, ки, ж. Табакерка. Кв.
Кабатува́ти, гл. безл. Кабату́є мені́. Мнѣ досадно, мнѣ жаль. Кобись мені не кумочка, була би сь мі фраїрочка, лем мі тото кабатує, що мі мовиш: „Пане куме!“ Гол. II. 237.
Каба́цький, а, е. Кабацкій. Була і вишнівка, і тернівка й дулівка, було й пиво кабацьке, так дешевеньке. Кв. II. 184.
Кабачки́, ків, м., мн. 1) Раст. Pepo L. var. citriformis. ЗЮЗО. I. 120. 2) Тыквенныя сѣмена, сѣмячки. Доста́неться на кабачки́. Достанется на орѣхи. Ном. № 3613.
Каба́шний, а, е. Кабацкій. Гей, каже, ти, шинкарко молода, ти Насте кабашна. Мет. 378.
Каба́шник, ка, м. Сидѣлецъ въ кабакѣ.
Каба́шниця, ці, ж. Продавщица водки или содержательница кабака. Гей Насте Горовая, шинкарко молодая, кабашнице степовая. ЗОЮР. I. 319.
Каба́щина, ни, ж. соб. Кабаки. Якось московщиною дивиться: замість шинків — проклята кабащина, постоялі двори на московський звичай. Стор.
Ка́белка. См. Кабалка.
Кабза́, зи́, ж. Кошелекъ. Кабза грошей добра.
Кабза́н, на́, м. Ходатай. Желех.
Кабзува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Портить. Вх. Зн. 23. 2) Бранить, порицать. Вх. Зн. 23.
Кабине́т, ту, м. Кабинетъ. Восьма хата — мій кабинет. Левиц. I. 219.
Кабине́тний, а, е. Кабинетный. То велика помилка кабинетних людей, польських політиків. Правда, 1868, 437.
Каби́ця, ці, ж. 1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч. 2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь. Вас. 180.
Каби́ш, ша, м. Шуточное названіе солдата и вообще великоросса за часто употребляемое ими выраженіе: „кабы-жъ“. Сим. 45.
Кабі́ж, жу, м. = Шкода 1. Він став і стереже, щоб іще кабіжу не наробили. ЗОЮР. II. 66.
Ка́бка, ки, ж. = Кобка? О. 1861. XI. Свидн. 26.
Ка́блі, лів, м., мн. Вилы съ тремя остріями. Канев. у.
Каблу́к, ка́, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гре́бінь. Шух. I. 228. 3) Лука въ сѣдлѣ. См. Облук. Шух. I. 252.
Каблу́ка, ки, ж. 1) Кольцо вообще какое бы то ни было. 2) Кольцо, перстень. Вони твої білиї руки поламають, вони твої срібні каблуки поздіймають. Чуб. V. 304. Ум. Каблу́чка.
Каблукува́тий, а, е. Дугообразный.
Каблу́ч, ча, м. Обручъ изъ нѣсколькихъ сплетенныхъ прутьевъ.
Каблу́чка, ки, ж. Ум. отъ каблука. 1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала.
