Ка́ня́, ні́, ж. 1) Четырехугольное углубленіе, выдолбленное долотомъ въ підвалині, своло въ которое входитъ чіп столба. Кіев. и Подольск. г. 2) Родъ коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Пищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. I. 256.
Каня́нка, ки, ж. Раст. повилика, Cuscuta. Хотинск. у.
I. Кап! меж. Капъ! А в Улити сльози тільки кап, кап!.. Г. Барв. 223. Наче і всміхається вразький запорожець, а сльози в ложку тілько кап! К. ЧР. Тут горілка кап, а там хап! (з кишені). Ном.
II. Кап, пу, м. Волосо́вий кап. Родъ шерстяного мѣшка, въ которомъ пережаренное копоплянное сѣмя кладется въ маслобойню для выжиманія масла. Шух. I. 163.
Капа, пи, ж. 1) Покрывало, попона. 2) Копюшонъ. 3) Капоръ, шапка. 4) Въ ножной толчеѣ (въ маслобойнѣ) желѣзный листъ, которымъ покрыто дно выдолбленной для песта лунки, ступи. Шух. I. 161.
Капа́ма, ми, ж. Родъ греческаго пирожнаго. Котл.
Ка́паний, а, е. Вышитый, испещренный вышивками въ видѣ розеты. Гол. Од. 74. Як ідете, хлопці, в танець, — повмивайте пальці, та щоби сте не зваляли капані рукавці. Гол. II. 397.
Капани́на, ни, ж. 1) Капаніе постоянное. Желех. 2) Небольшой доходъ по мелочамъ. Сяка-така капанина буде з парафії: то за треби, то з приносів. Св. Л. 112.
Ка́пар, ра, м. 1) Обѣднѣвшій, обнищавшій. В ка́пар, на ка́пар перехо́дити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. Желех. 2) —ру. Насосъ. 3) Снарядъ для забиванія свай. НВолын. у.
Капара́н, на, м. Родъ верхней козацкой (у задунайскихъ сѣчевиковъ) одежды съ откидными рукавами. А він (кошовий Гладкий) у штанях широких, у шапці смушевій, капаран на йому з чотирма рукавами. К. С. 1883. II. 285.
Капари́с, су, м. Кипарисъ, Cipressus Angustifolia.
Капари́совий, а, е. Кипарисовый.
Капа́рити, рю, риш, гл. 1) Худо дѣлать, кропать, пачкать. Желех. 2) Жить въ нищетѣ. Свій вік капарить. Желех.
Капа́рка, ки, ж. Обѣднѣвшая, обнищавшая.
Капа́рний, а, е. Жалкій. Желех.
Капа́рник, ка, м. 1) Презрѣнный. 2) Медлитель. 3) Кропатель, плохой работникъ.
Капа́рниця, ці, ж. 1) Презрѣнная. 2) Медлительница. 3) Неряха, плохая работница. Лучче було дівчиною, як теперки хазяйкою: стоять ложка під лавкою, поросята в печі риють, а собаки горшки миють, коти хату замітають, хлопці в вікна заглядають. Це котора капарниця, то з її сміються. Уман. у.
Капа́рства, ви, ж. = Капестра. Вх. Зн. 24.
Капа́рство, ва, с. 1) Жалкая жизнь. 2) Плохая работа. Желех.
Ка́пати, паю, єш, и плю, плеш, с. в. ка́пнути, пну, неш, гл. Капать. Хомиха слухала, а сльоза за сльозою капали з лиця на руки. Левиц. I, Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле. МВ. Капле кровця у кирницю. Рус. Дн.
Ка́пелечка, ки, ж. Ум. отъ капля.
Капели́на, ни, капели́нка, ки, капели́ночка, ки, ж. Ум. отъ капля.
Капели́ста, ти, м. Музыкантъ. А ви, пани капелисти, танцю мі заграйте. Гол. А заграйте, капелисти, та не дуже дрібно. К. С. 1883. XI. 521.
Капе́лія, лії, ж. Капелла, оркестръ. У містечку Берестечку капелія грала, молодая Бондарівна з хлопцями гуляла. Грин. III. 612.
Ка́пель, пля, м. Одинъ изъ двухъ длинныхъ наушниковъ у капелюхи. Находясь безъ употребленія, каплі отворочены вверхъ шапки и концы ихъ связаны; во время употребленія они опускаются внизъ и завязываются подъ подбородкомъ. Харьк. г.
Ка́пелька, ки, ж. 1) Уменьш. отъ капля. Ні кришечки, ні капельки. Ном. Бігла через гребельку, та вхватила водички капельку, — тілько й пила. Рудч. Ск. Капельку там було сиру. 2) мн. капельки́. Въ раскрашиваньѣ глиняной посуды: рисунокъ, состоящій изъ точекъ, расположенныхъ группами по нѣсколько вмѣстѣ. Вас. 184.
Капельма́йстер, стра, м. Капельмейстеръ. Ум. Капельма́йстерчик. Доньку віддала за дударчика за годного тверезого капельмайстерчика. Гол. III. 463.
Капелю́х, ха, м. 1) = Капелюха. Чуб. VII. 413. Котл. Ен. (Слов.). 2) Иногда капелюхами называются только наушники въ такой теплой шапкѣ. Вас. 156. У зайчика шкурка м'якенька, тепленька, — бу-
