каторжныя работы. Живцем на вічну каторгу завдав. Нп.
Ка́торжний, а, е. 1) Каторжникъ. В кайдани забиті із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому — то каторжні. Шевч. 2) Каторжный. Втік уже може в десятий раз з каторжної тюрми. КС. 1882. XI. 245. 3) Употребляется какъ бранное слово въ смыслѣ: злой, дурной. Каторжні собаки, — од їх не втечеш. Стор. МПр. Зроби, діду, сільце, то ти його, каторжного, піймаєш. Рудч. Ск.
Ка́торжник, ка, м. Каторжникъ.
Катра́га, ги, ж. 1) Шалашъ; шалашъ или хижина въ пчельникѣ или надъ погребомъ. 2) Стропила для шатра. Ум. Катра́жка. Хлопці, як їдуть на ніч коні пасти, то часом роблять для захисту катражку. Волч. у. Хто на сонці спать ліг і од сонця катражку зробив, з свити або з рядна, на триніжках нап'яв, або снопи поставив і на снопи накинув. Закр.
Катра́н, ну, м. 1) Раст. Bunias orientalis L., а также Crambe tatarica jacq. ЗЮЗО. I. 115, 120. 2) Передникъ. Гол. Од. 61. Ум. Катра́нець. Єдній сь купив чоботята, а другій катранець. Гол. III. 231.
Катра́новий, а, е. Принадлежащій катрану.
Катра́ночка, ки, ж. = Катран? У городі катраночка, ходить Галя як панночка. Нп.
Катри́га, ги, ж. = Катрага 1. Чуб. VII. 347.
Катря́га, ги, ж. = Катрага. На току був льох, а над ним катряга чи половник. Св. Л. 206. Варять на таганах та на катрягах кашу. К. ЧР. 259.
Катува́ння, ня, с. 1) Наказаніе черезъ палача. 2) Пытка. 3) Истязаніе, мученіе.
Катува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Казнить, наказывать плетью рукой палача. Уже ж тую Яковову жінку три попи ховають, а Якова з тею удовою три кати катують. Грин. III. 354. 2) Пытать. 3) Истязать, бить, мучить сильно. Буду бити, буду катувати. Нп. Ще день Украйну катували ляхи скажені. Шевч. 162. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевч. 22. Колись (пани) били, катували, посторонками в'язали. Нп.
Катува́тися, ту́юся, єшся, гл. Мучиться, страдать. Нема сем'ї, немає хати, немає брата, ні сестри, щоб не заплакані ходили, не катувалися в тюрмі. Шевч. 606.
Кату́н, на, м. 1) Солдатъ. Як піду я у катуни, катуником буду. Гол. III. 122. 2) Раст. Gipsophila paniculata L. См. Перекотиполе. ЗЮЗО. I. 124.
Кату́ша, ші, ж. Мученіе, пытка. У п'ятницю порубали, в суботу завили, а в неділю до Драгіри в катушу трутили. Гол.
Катю́га, ги, м. Ув. отъ кат.
Катю́жний, а, е. Принадлежащій катю́зі. Не ти, розбійнику, а тілько катюжні руки твої. Кв. II. 206.
Катя́! меж. Крикъ на зайца. Дивись, дивись, заєць, заєць! От же дорогу перебіг! Катя, катя! га-га, га-га!.. Бач, і перебіг! О. 1861. V. Ніс. 66.
Ках! меж. выражающее утиный крикъ. А він селехом плава і тілько ках, ках, ках! Рудч. Ск.
Ка́хель, хля, м. = Кахля. Вас. 182.
Ка́хельний, а, е. Изразцовый. Од кахельної грубки до другої стіни йшла перегородка. Стор. II. 110.
Ка́хельник, ка, м. Мастеръ, дѣлающій изразцы. Вас. 177.
Кахи́, меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! Нп. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165.
Кахи́кати, ка́ю, єш, с. в. кахи́кнути, кну, неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси. Кв. Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п'ятьох прикликну.
Ка́хкати, каю, єш, с. в. ка́хнути, хну, неш, гл. Кричать (объ уткѣ). На морі качки кахкали. Мнж. 56. Кахнула утка — на морі чутка. Ном. № 290.
Кахльовий, а, е. = Кахельний. Кахльова грубка. Подольск. г.
Ка́хля, лі́, ж. Изразецъ. Принеси цеглинку або кахлю з груби. Шевч. 310.
Кахля́ний, а, е. = Кахельний.
Ка́хнути. См. Кахкати.
Ка́холь, хля, м. = Кахель. Мені все одно — що кахоль, що пічка. Ном.
Ка́хольний, а, е = Кахельний.
Кацала́п, па, м. Презрительное отъ каца́п. Грубый великоруссъ, великорусскій мужикъ. Св. Л. 249.
Каца́п, па, м. 1) Великороссіянинъ. Тут дивляться, аж виходить кацап. Руд. КС. 1901. XII. 472. 2) У галицкихъ
