Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/767

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дровосѣковъ: куча дровъ вишиною въ 1 ½ метра, длиною 2 и шириною 1 метръ. МУЕ. III. 28. Ум. Каца́пчик. Ув. Кацапю́га. Св. Л. 192.

Кацапеня́, ня́ти, с. Великорусскій ребенокъ.

Каца́пка, ки, ж. Великороссіянка. Приїхав в одно село — дивиться, кацапка кричить. Рудч. Ск.

Кацапня́, ні, м. Соб. отъ кацап.

Каца́пський, а, е. Великорусскій.

Каца́пчик, ка. Ум. отъ кацап.

Каца́пщина, ни, ж. Великороссія. Лаяв кацапів і кацапщину. Мир. ХРВ. 141.

Кацапю́га, ги, м. Ув. отъ кацап.

Кацарі́вна, ни, ж. Царевна. Ой одчиняй ворітечка, кацарівно! (Говорится къ царевнѣ). ЗОЮР. II. 14.

Кацу́бнути, ну, неш, гл. Замерзать, застывать. Мнж. 181.

Ка́ця, ці, ж. Длинная хворостина съ крючкомъ на концѣ, — зацѣпивъ имъ за шерсть овцы, ловятъ послюднюю, если ее нельзя удержать обычнымъ способомъ при помощи ґирли́ґи. Кубань. О. 1862. V. Кухар. 38.

Кач! Слово, употребляющееся при дѣвичьей игрѣ въ Бердовичко и означающее приказъ бѣжать: Кач дале, кач! Гол. IV. 527.

Кача́, ча́ти, с. (мн. кача́та и ка́чата. Каменец. у.). Утенокъ. Гусята, качата гречку поїли. Нп. Качка качат вивела. Мнж. 36. Ум. Кача́тко, кача́точко. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 660.

Качава́нка, ки, ж. Сортъ овчины: крымская бѣлая, грубошерстная и крупная. Вас. 154. См. Волошка.

Кача́лка, ки, ж. 1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб. 2) Катокъ для укачиванія полей.

Кача́лковий, а, е. Относящійся къ качалк'ѣ.

Качалкува́ти, ку́ю, єш, гл. Бить скалкой. Як ухопе качалку та й давай його качалкувати. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Кача́ло, ла, с. Кружекъ деревянный. Желех.

Кача́льня, ні, ж. Катокъ для бѣлья. Радом. у.

Кача́льце, ця, с. Свертокъ, напр., лентъ.

Кача́н, на́, м. 1) Кочень капусты. І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів. Ном. № 2449. 2) Кочерыжка капустная. 3) Початокъ кукурузы. Kolb. I. 51. 4) мн. Мѣста въ борту лодки, гдѣ помѣщаются весла, когда ими гребутъ. Ум. Кача́нчик. Були три синки, мов три качанчики. О. 1861. X. 37.

Качани́стий, а, е. Съ большимъ кочнемъ (о капустѣ). Капуста моя качанистая. Грин. III. 229.

Кача́нка, ки, ж. Порода дыни. Черномор.

Кача́нний, а, е. Относящійся къ кочню, имѣющій кочень. Кача́нна капу́ста. Капуста, Brassica oleracea L. Var. capitata. Dc. ЗЮЗО. I. 114.

I. Кача́ння, ня, с. 1) Катанье, перекатыванье. 2) Катанье бѣлья, раскатыванье тѣста.

II. Кача́ння, ня, с. Соб. отъ кача́н. Ум. Кача́ннячко. Капуста моя ще й качаннячко. Грин. III. 229.

Качано́вий, а, е. Принадлежащій кочню, кочерыжкѣ.

Качаня́, ня́ти, с. Маленькій кочень, початокъ, маленькая кочерыжка. Покотив качаня капусти з чієгось воза. МВ. III. 93.

Кача́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Катать. Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він. Рудч. Ск. I. 136. 2) Катать бѣлье. Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. Макс. (1834) 117. 3) Раскатывать тѣсто. Хомиха качала корж. Левиц. I. 5. 4) Повалить и грызть (о собакахъ). Скажена собака нашого Рябка качає. Свої собаки шкодить стали: з овечок перше вовну драли, а далі мняса забажали та й ну що дня овець качать. Гліб. 118.

Кача́тина, ни, ж. Утиное мясо. Та казала собі снідання дати, снідання дати все гусятину, єї подружечки — все качатину. Чуб. III. 403.

Кача́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Качаться. Качається Нечаєва голова по ринку. Нп. 2) Кататься. Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси. К. ЧР. 3) Валяться. Попід дверима качаються купами замурзані, обстрьопані, закудлані, трохи не голі жиденята. Левиц. I. 90. 4) Бѣгать въ разныхъ направленіяхъ. І внучечка качається по садку білим клубочком. МВ. 5) Колыхаться. Туман по полю качається. Мет. 243. Дніпро синій шумів і легенький туманець качавсь по над ним. МВ. III. 90.

Кача́тко, ка, с. Ум. отъ кача́.

Кача́тник, ка, м. Помѣщеніе для утокъ. Мнж. Ск. 181.