2) ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, — нехай кача́ ква́че. Чуб. V. 883. 3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме. К. ЧР. 298.
Кваку́н, на́, м. = Квак.
Ква́нька, ки, ж. Родъ жидкаго кушанья. Добра кванька, та нема лоньки, — хіба буду пальком. Ном. № 11968. Употребляется только въ поговоркѣ?
Квап, пу, ж. Поспѣшность, торопливость.
Ква́пити, плю, пиш, гл. 1) Торопить. Желех. 2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.
Ква́питися, плюся, пишся, гл. 1) Спѣшить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Ном. № 2603. Не квапся поперед батька в пекло. Ном. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84). 2) Стремиться. Мирських забавок, до которих молода душа його, не згірш, як і в инших людей, квапилась. К. Г. Кв. XII. Хлоп'ята вже квапляться чумакувати. Г. Барв. 11. 3) Льститься, зариться. Ти не квапся на мою дочку, бо вона не твоя: ти безштанько, наймит, а вона хазяйського роду. Каневск. у.
Ква́плення, ня, с. 1) Торопливость, поспѣшность. 2) Прельщеніе.
Квапли́вий, а, е. 1) Поспѣшный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. (Правда 1868, 508).
Квапли́вість, вости, ж. Поспѣшность.
Квапли́во, нар. Поспѣшно.
Квапля́тися, ля́юся, єшся, гл. Спѣшить, торопиться. Квапляється-хапається, як попівна заміж. Гатц. 337. Ном. № 4833.
Квапни́й, а, е. 1) Спѣшный. 2) Охочій до чего. 3) Соблазнительный. Гроши квапні! що кожне на їх квапиться. Чигир. у.
Ква́пно, нар. 1) Спѣшно. Мені́ ква́пно. Я спѣшу. Так тото мені квапно діялося. Федьк. 2) Соблазнительно.
Ква́рта, ти, ж. 1) Кварта, мѣра жидкостей. Три кварти не простої горілки, оковитої взяли. ЗОЮР. I. 218. Смиренна правда одкуповується од смілої нахаби квартою горілки. К. Г. Кв. Въ Полт. губ. ква́ртами продаютъ сѣмена лука. Вас. 203. 2) Кварта — посуда. Чуб. VI. 112. Він сьому випивши осьмуху, послідки з кварти виливав. Котл. Ен. Ум. Ква́ртонька, ква́рточка. Ой піду я до шинкарочки, возьму меду й да дві кварточки. Чуб. V. 533. См. еще: Кватирка, кватирочка, квартирка, квартуга.
Кварта́л, лу, м. 1) Четвертая часть. 2) Четвертая часть года. 3) Сборы, подать, собиравшаяся по четвертямъ года въ прошлое время въ Украинѣ: зникли збори, вже… не правлять кварталу. КС. 1882. IX. 568. 4) Кварталъ. Оселя… ворітьми виходила з другого боку кварталу на другу вулицю. Левиц. Пов. 18. 5) Извѣстная часть земли, получаемая домохозяиномъ-крестьяниномъ при общественномъ передѣлѣ. Ефименко. Черниг. г.
Кварти́на, ни, ж. = Кварта. Ум. Кварти́ночка. Чг. 77.
Кварти́ра, ри, ж. 1) Квартира. Гордо і пишно переступив поріг своєї панської квартири. Левиц. I. 219. 2) Форточка въ окнѣ. Одсунь, ґосподаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву. Грин. III. 671. Ум. Кварти́рка, кварти́ронька, кварти́рочка. Одчиню я квартирочку, подай, мила, білу ручку. Чуб. См. Кватира.
Кварти́рка, ки, ж. 1) Ум. отъ ква́рта. Небольшая мѣра водки. Любив неборак і яку квартирку в горлянку вилити. Св. Л. 169. 2) Ум. отъ кварти́ра.
Кварти́ронька и кварти́рочка, ки, ж. Ум. отъ квартира.
Квартови́й, а, е. 1) Вмѣстимостью въ одну кварту. 2) Квартова́ цибу́ля. Лукъ, оставляемый на сѣмена; послѣднія продаются квартами, отчего и получилось названіе. Вас. 203.
Ква́ртонька и ква́рточка, ки, ж. Ум. отъ кварта.
Кварту́га, ги, ж. Ув. отъ кварта. Взяли б квартугу та сіли б кошем, та й пили б. Ном. № 14091.
Кварця́ний, а, е. О войскѣ, солдатѣ: содержащійся на четвертую часть доходовъ съ королевскихъ имѣній старой Польши. Біля замку стояли курені на три тисячі кварцяного війська. Стор. МПр. 67.
Квас, су, м. 1) Кислота. 2) Квасъ. Чуб. VII. 446. Знайте нас: ми кислиці, із нас квас. Ном. № 2524. 3) Закваска. Остерегайтесь квасу фарисейського. Єв. Мр. VIII. 15. 4) Также квас ше́вський. Квасъ для выдѣлки кожъ. Шух. I. 253. Вас. 157. Ум. Квасо́к.
Квасе́ць, сця, ж. Раст. Rumex acetasella.
