Кліть, ті, ж. 1) Клѣтка. Та неволять нас у клітях, як тих бідних птахів. Нп. 2) = Комора. Шух. I. 105. Узяла сестру попід силу та веде в кліть. Федьк.
Клі́шня, ні, ж. 1) Клешня. Куди кінь з копитом, туди й рак з клішнею. Ном. 2) мн. Раздвоенная часть війя́. Черк. у.
Клішоно́гий, а, е. = Клишоногий. Плугаторі клишоногі. Чуб. V. 1177.
Кліщ, ща́, м. Насѣк. Клещъ. Кліщі з дуба поспадали, головоньку покусали. Нп. Кліщ ві́вчий. Овечій клещъ. Melophagus ovinus. Вх. Лем. 425.
Кліща́к, ка́, м. Насѣк. Уховертка, Formicula. Вх. Пч. I. 6.
Кліщі́, щі́в, мн. 1) Щипцы, клещи. Коли не коваль, то й кліщів не погань. Ном. 2) Деревянный овалъ у хомута. Вас. 159. Там такий кінь, що колінцями кліщі достає. 3) Клешни (у рака). Ум. Клі́щики.
Кло, кла, с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. Шух. I. 249. 2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425. 3) Ростокъ. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425.
Клобу́к, ка́, м. Клобукъ. Надів клобук, взяв патерицю. Шевч.
Клобука́рь, ря, м. Войлочникъ. Желех.
Клобуча́ний, а, е. Войлочный. Желех.
Клубу́чі, мн. Валенки. Желех.
Клобучи́на, ни, ж. Войлокъ. Желех.
Клобу́чити, чу, чиш, гл. Дѣлать войлокъ. Желех.
Клова́к, ка́, м. Клыкъ. У кнура кловаки які гострі.
Клокі́чка, ки, ж. 1) Деревянный колокольчикъ, вѣшаемый скоту на шею. Ковель. 2) Раст. Staphylea pinnata L. ЗЮЗО. I. 137. Клокі́чки. У гуцульскихъ женщинъ: монисто, сдѣланное изъ нанизанныхъ круглыхъ зеренъ этого растенія. Шух. I. 130.
Клоку́ша, ші, ж. Дощечка, обдѣланная въ видѣ ложки, употребляемая при ловлѣ сома: отъ удара ею по водѣ получается звукъ, подобный кваканью лягушки, что приманываетъ сома. Браун. 30.
Клони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. I. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88. 2) Клони́ти го́лову. Кланяться. І не прохались, бо такий невірний був немилосердний, що дурно й голову було клонити. МВ. I. 46.
Клони́тися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться. На сіделечку козаченько низенько клониться. Нп. Богу ся молим, а всім ся клоним. Гол. Чи кому клониться, чи кого прохать? Полт. г.
Клопи́тися, плюся, пишся, гл. Ссориться. Вх. Лем. 425.
Кло́піт, поту, м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить. Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ, своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. II. 19. От мені вели́кий кло́піт! А мнѣ какое дѣло? Ном. № 4987.
Клопітни́й, а́, е́. 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо… та шкода мого розуму клопітного. МВ. II. 131. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік. Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Зареклися, що сами з роду-віку у таке клопітне не вберемось. МВ. III. 49.
Кло́пітно, нар. Безпокойно, хлопотно; хлопотливо.
Клопота́, ти́, ж. = Клопіт. Гроші невеликі, але клопота. Камен. у. Ум. Клопото́чка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку. Чуб. V. 786.
Клопота́ти, почу́, чеш, гл. 1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. I. 131. Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, — нехай погуляє дівчиною. МВ. I. 35. Не клопочи́ мені голови́. Не надоѣдай мнѣ! Не приставай ко мнѣ! 2) Озабачиваться о чемъ. Клопочуть нянькою, так я й прийшла.
Клопота́тися, чу́ся, чешся, гл. 1) Заботиться, хлопотать о чемъ. А що хазяйствечком будеш клопотатись, того не бійся. МВ. I. 36. Повеселішала панночка, клопочеться своїм посагом. МВ. (О. 1862. III. 50). Усе мабуть про гетьманство клопочеться, так от і зозвав раду ще в Батурині. К. ЧР. 208. 2) Тревожиться, безпокоиться. Збула добро, клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. МВ. II. 7. Уже і мати почали примічати та клопотатися. МВ. I. 86. Вона потім клопочеться… де, де ділося? Г. Барв. 405. 3) Размышлять.
