жевські челядинці вештались по містечках, селах і хуторах. Стор. МПр. 65.
Княже́йка, ки, ж. Ум. отъ княги́ня.
Княжене́цький, а, е. Княжескій. Княженецькі замки. К. ЧР. 220.
Княжене́цтво, ва, с. Достоинство князя. К. ЦН. 280.
Кня́жество, ва, с. Княжество. Було в якомусь княжестві три княжецькі дочки. Рудч. Ск. II. 89.
Княже́цький, а, е. 1) = Княженецький. Було в якомусь княжестві три княжецькі дочки. Рудч. Ск. II. 89. 2) Относящійся къ новобрачнымъ. Вже й коровай спекли, княжецький калач на столі. О. 1862. VIII. 24.
Кня́жий, а, е. Княжескій. Лютує голод в Україні, лютує в княжому селі, скирти вже княжі погнили. Шевч. 332.
Княжи́ти, жу́, жи́ш, гл. 1) Княжить. 2) Быть женихомъ или невѣстою. Буду ж бо я в суботу княжити, будуть мені бояри служити. Рк. Макс. Устань, Марусенько, не княжи, відсунь кватирочку, погляди, чи всі бояри на дворі. Рк. Макс.
Княжна́, ни́, ж. Княжна. І княжні своїй маленькій сорочечки шила. Шевч. 328.
Кня́зик, ка, м. Ум. отъ князь.
Кня́зів, зева, зеве. Принадлежащій князю. Князева перва жінка. Рудч. Ск. II. 93.
Князі́вна, ни, ж. Княжна. Кирило, вбивши змія, визволив князівну і оддав князю. ЗОЮР. II. 30. Чи воно яка князівна, чи королівна? Рудч. Ск. II. 46.
Князі́вство, ва, с. Княжество.
Князі́вський, а, е. = Княженецький. Ми роду князівського. Мил. 96.
Князь, зя, м. 1) Князь (государь или особа княжескаго титула). Тогді то у городі Лебедині царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. Стереглись вони, проходячи побіля замку князя Вишневецького. Стор. МПр. 61. 2) Новобрачный, женихъ. Слухайте, бояре, що князь бреше. Ном. № 12778 Молодії князя зараз будуть (= молодий з молодою). МУЕ. III. 128. Ум. Кня́зик, князьо́к. Мій орлику, мій князику! Г. Барв. 495. На білому острові живе собі… якийсь князьок. Рудч. Ск. II. 93. Ув. Князю́ка. К. ЦН. 223.
Князьки́й, а́, е́. 1) = Княжецький 1. Обернемо в хліви князькі чертоги. К. ЦН. 241. 2) = Княжецький 2. Підхо́дити під князьки́й віне́ць. Вѣнчаться. Щоб ти під князьки́й віне́ць не підійшла́! Желаю тебѣ остаться въ дѣвкахъ! К. ЦН. 201.
Князьо́к, зька́, м. Ум. отъ князь.
Кня́зьство, ва, с. = Князівство.
Князьськи́й, а́, е́. = Князький. Всякому роскаже, що вона князьська дочка. МВ. II. 32.
Князюва́ння, ня, с. Княженіе.
Князюва́ти, зю́ю, єш, гл. 1) Княжить, быть княземъ. Але то ще за Батия, як князювали колись князі. Васильск. у. Не перестане, мабуть, князь… князювати. К. Бай. 39.
Князю́ка, ки, м. Ув. отъ князь.
Ко. Неотдѣлимая частица, употребляющаяся при повелит. наклоненіи, подобная русскому ка. Ходи-ко, дай-ко! Вх. Зн. 26.
Коб и Коби́, сз. 1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5. 2) Какъ. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446. 3) Ка́къ-бы. Пливе човен… коби не схитнувся. Гол. III. 299. 4) Пусть, лишь-бы. Легіні, коби здорові, не конче і журяться про це. Федьк. Коби зуби, то хліб буде. Посл.
Ко́ба, би, ж. 1) Капюшонъ въ верхней одеждѣ (в опанчі́, кобеняку́). Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Здорові! привітався він, скидаючи разом з кобою й шапку. Мир. Пов. I. 115. 2) Рыба: Golio fluviatilis. Вх. Лем. 425.
Кобе́ля, лі, ж. 1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол. 2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30. 3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у.
Кобени́ти, ню́, ни́ш, гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.
Ко́бень, ня, ж. Капюшонъ у бурки. Надів даху… ззаду кобень так і грає. ЗЮОР. I. 175.
Кобеня́к, ка́, м. Суконная длинная верхняя одежда съ капюшономъ. Чуб. VII. 422. Чоловік в чорному кобеняку і татарській кучмі. Стор. МПр. 107. Під'їзжає якийсь чоловік до куріня, — кобеняком
