Кметь, тя, м. 1) Крестьянинъ, хлѣбопашецъ. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175. 2) Смѣтливый человѣкъ, находчивый, хитрецъ. Подольск. г.
Кміти́ти, кмі́тливий, кмітува́ти = Кметити, кметливий, кметувати. Кмітливий хлопець, то й швидко навчиться. Канев. у.
Кнап, па, м. Ткачъ. Вх. Лем. 425.
Кни́га, ги, ж. 1) Книга. Листоньки пише, книги читає. Чуб. III. 306. Ой хто б мої слова списав у книгу. К. Іов. 42. 2) Томъ, часть сочиненія. 3) Чайка (птица). Волын. г. Ум. Кни́жечка, кни́жка. Зроблю маленьку книжечку. Шевч. 376. Письменному — книжка в руки. Ном. № 6016. Троянське плем'я все засіло коло книжок та аж потіло і по латинському гуло. Котл. Ен. IV. 21.
Книга́рня, ні, ж. Книжный магазинъ.
Книга́рський, а, е. Книгопродавческій.
Книга́рь, ря́, м. Книжный торговецъ, книгопродавецъ. За поміччу ш. п. Кожанчикова, що не тільки яко книгарь, але яко правдивий… приятель покійників прийнявся за сю справу, друкується тепер усе. Передмова до Кобз. Шевч. 1867.
Книгогри́з, за, м. Презрительно: книжникъ, вѣчно возящійся съ книгами. Ти написав томів із сотню, книгогризе. К. Дз. 52.
Книгозбі́р, збо́ру, м. Библіотека. В книгозборі батька Тараса. Ном. II.
Кни́жечка, ки, ж. Ум. отъ кни́га.
Кни́жка, ки, ж. Ум. отъ кни́га.
Книжко́вий, а, е. Книжный. Залюбовський прислав власного збору приказки: 127 книжкових і 585 записаних в Катеринославщині. Ном. I.
Кни́жник, ка, м. Книжникъ, любитель книгъ; большой грамотей. Одно изъ пожеланій на крестинахъ новорожденному: Щоб був великий книжник! Мил. 27. З мене не великий книжник. О. 1862. VIII. 9.
Кни́жницький, а, е. Книжничій. Тепер займаймо книжницьку голоту (бурсаків), що висипала з Брацтва в личаках. К. ПС. 69.
Кни́жній, я, є. Книжный. Вибачайте, люде добрі, що козацьку славу так навманя росказую без книжньої справи. Шевч. 206.
Книп, па, м. 1) = Ґнип. 2) Неотеса, мужикъ. Там ходило два: подивиться — книпи, а як загра! Лебед. у.
Кни́пець, пця, м. = Ґнипець.
Книш, ша́, м. 1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Чуб. VII. 444. Повна піч паляниць, посередині книш. Ном. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина. Шух. I. 143. 2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ. 3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго мѣщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша́. Гол. Од. 18. 4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Чуб. VII. 427. Ум. Кни́шик.
Кно́рос, са, м. Кабаній самецъ, не кладеный. Шух. I. 212.
Кнур, ра́, м. Боровъ. Кнур у берлозі. К. ЧР. 372.
Кнурова́тий, а, е. Похожій на борова.
Кнурови́на, ни, ж. Мясо борова.
Кнуря́чий, а, е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Кнюх, ха, м. Увалень, неповоротливый человѣкъ.
Кнюха́тий, а, е. Брюхастый. Борз. у.
Княги́нечка, ки и княги́нька, ки, ж. Ум. отъ княги́ня.
Княги́ня, ні, ж. 1) Княгиня, жена князя. У його жінка княгиня, з Волині ляшка. К. ЧР. 46. 2) Новобрачная. Ой вийди, мати, огляди, що тобі бояре привезли: привезли скриню й перину і молодую княгиню. Нп. Ні, молода княгине, не піду я до тебе на весілля. МВ. I. 42. 3) Родъ весенняго хоровода съ пѣснями. Грин. III. 114. Ум. Княги́нечка, княги́нька, княже́йка. Засватав собі княгинечку. Нп. Жінка княгинька, а хата неметена. Ном. № 9118. Яворові сінці, тесові стільці, а на тих стільцях красна княжейка. АД. I. 45.
Княгі́вна, ни, ж. Вмѣсто общераспространеннаго князі́вна встрѣчено у Стороженка: Ольгерда Гедеминовича, нарожденного од тверської княгівни Уляни. Стор. МПр. 62.
Княгня́, ня́ти, с. = Княжя́. А в танці ходить княгня Іванко, на головойці сокола носить, в правій ручейці коничка водить. АД. I. 36.
Княжа́(я́), жа́(я́)ти, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. I. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.
Княже́вський, а, е. Княжескій. Кня-
