Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/818

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Коні́вка, ки, ж. Ум. отъ кі́нва. 1) Кружка деревянная или металлическая. Шух. I. 250, 251. Як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. Зачепила рукавом срібну коновку, повну вишнівки. К. ЧР. 229. 2) Ведро. (Дощ) ллє, як з коновки. Ном. № 575. Посилаю з коновками по воду. Гол. Ум. Коні́вонька, коні́вочка. Зашли козакові пива коновочку. Чуб. Сосновая коновочка, а дубове денце. Грин. III. 613.

Конкла́в, ву, м. Конклавъ. Шевч. (1883), 199.

Ко́нов, ва, м. Кружка. На морозі стояти, конов меду держати. Гол. См. Кінва.

Конова́л, ла, м. Коновалъ. Сюди шевці й кравці, шаповали й коновали. Левиц. I. Такий коновал, що через шкуру бачить.

Конова́льство, ва, с. Ремесло коновала. Желех.

Конова́льський, а, е. Коновальскій. Цехи: різницький, коновальський, кушнірський, ткацький, шаповальський. Котл. Ен.

Конові́д, во́да, м. 1) Приводящій на ярмарку для продажи лошадей? Коноводи, воловоди, люлешники, табашники, шилники, милники, селяне, городяне, міщане… добрі люде! А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. Я щось скажу“. Изъ выкликанія на базарѣ. КС. 1882. III. 600. 2) Конокрадъ. А вже циганів, отих коноводів… що обдурюють народ, так і не розминешся. Кв. II. 323.

Коново́й, во́ю, м. = Конвой. Як піду я у чужу країну, — коновоєм приведуть. Рудч. Чп. 85.

Коно́в'язь, зі, ж. Столбъ или жердь, или кольцо, къ которымъ привязываютъ лошадей. Позлізали і поприв'язували коней… у конов'язей. ЗОЮР. I. 254.

Коно́зити, жу, зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж. 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.

Конокра́д, да, м. Конокрадъ. Ті жидки були всім завідомі конокради. Левиц. I.

Конопе́лька, ки, ж. Раст. Galeopsis pubescens. Лв. 98.

Конопе́льки, льок, ж. мн. Ум. отъ коно́плі.

Конопе́льний, а, е. Пеньковый. Конопельна нитка. Ком. II.

Конопе́льник, ка, м. Птица: коноплянка, Fringilla cannabina. Шух. I. 23.

Конопли́на, ни, ж. Стебель конопли. Утопила мене мати як коноплину в воду. Грин. III. 329. Ум. Конопли́нка, конопли́нонька, конопли́ночка. Ой у городі коноплиночка, на тій коноплинці… роса. Чуб. III. 394. Ой як же тій коноплиноньці у ставу вимокати. Грин. III. 330.

Конопли́ця, ці, ж.? П'ять сорочок, що дві ув іржиці, а дві в коноплиці. Чуб. IV. 458.

Коно́плище, ща, с. 1) Мѣсто, бывшее подъ коноплею. Яка паша на коноплищі? Як брали коноплі, то й повиривали погану травицю. Канев. у. 2) Мѣсто, годное для посѣва конопли.

Коно́плі, пе́ль, ж. мн. 1) Раст. Конопля. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном. 2) Пенька. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть, та й запалять. К. Набрала Ганна у людей конопель та льону і почала прясти. Левиц. Ум. Конопе́льки. Сію конопельки дрібні зелененькі. Чуб.

Коно́пляний, а, е. Конопляный. Залізний вовк, конопляний хвіст. (Голка). Заг. Ном. № 352.

Конопля́ник, ка, м. = Конопельник. Вх. Лем. 426.

Конопля́р, ра, м. и конопля́рка, ки, ж. = Конопельник. Вх. Уг. 246.

Конопля́стий, а, е. Покрытый веснушками. Чорти мабудь гречку сіяли на пиці — такий коноплястий з себе. Волч. у.

Конотува́ти, ту́ю, єш, гл. Замѣчать. Я буду співатоньки, а ти конотуй сі: як же нам ся росходити, сама поміркуй сі. Гол.

Консисте́нт, та, м. Употребляется болѣе во мн. ч. Консисте́нти. Польскія войска, стоявшія постоемъ въ Украинѣ. Безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями. К. ЧР. 9.

Консисто́рія, рії, ж. Консисторія. Шевч. (1883). 197.

Консисто́рський, а, е. Консисторскій. Св. Л. 134.

Консистува́ти, тую, єш, гл. Стоять постоемъ. Почали жолніре, консистуючи по городах і селах, беззаконні окорми од людей вимагати. К. ЧР. 9.

Консоля́ція, ції, ж. Угощеніе. Обіцяв о. Яким кого не кого (з консисторських) повести на „консоляцію“, се б то… на могорич. Св. Л. 134.

Ко́нсул, ла, м. 1) Консулъ. З Россії… втікло три чоловіки… От — що робить? У Галац, до німецького консула. КС. 1883.