IV. 738. 2) Въ старинной бурсѣ: родъ надзирателя за учениками. Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68.
Конт, ту, м. Продовольствіе, съѣстные припасы. Хліба не купуємо; конту з обох нас доволі. Г. Барв. 438.
Конте́нтий, а, е. Довольный. Чим же ми контенті, як не грошима?
Контентува́ти, ту́ю, єш, гл. Кормить, пропитывать; содержать. Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати. Г. Барв. 171. Нехай даремне всякого прочанина й захожого і проїзджачого контентує. К. (О. 1861. IV. 156).
Контентува́тися, ту́юся, єшся, гл. Кормиться, питаться, ѣсть; угощаться. Контентуйтеся, люде добрі!
Контетува́ти, ту́ю, єш, гл. = Контентувати. Тею соломою хазяїн нас (волів) буде контетувати до нової паші. Драг. 3.
Контетува́тися, ту́юся, єшся, гл. = Контентуватися. Контетуйтесь, люде добрі! О. 1861. XI. Кух. 27.
Конти́на, ни, ж. Храмъ. А священник старець ходить по святій контині, молить слави Запорожу, щастя Україні. Федьк.
Конто́ра, ри, ж. Контора.
Конто́сити, шу, сиш, гл. = Кундосити. Нехай коси Дунай носить, та нехай нелюб не контосить. Чуб.
Контра́кт, ту, м. Контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
Контрове́рсія, сії, ж. Возраженіе (въ судебномъ процессѣ). Кому хочеш позов заложу і контроверсію сочиню. Котл. НП. 358.
Контува́ти, ту́ю, єш, гл. = Контентувати.
Контува́тися, ту́юся, єшся, гл. = Контентуватися. Ми ж контуємось із своїх ручок та з пучок. Г. Барв. 438.
Конфедера́т, та, м. Конфедератъ. А конфедерати знай гукають: „жиде! меду!“ Шевч. 138.
Конфедера́ція, ції, ж. Конфедерація. Встає шляхетськая земля, і — разом сто конфедерацій. Шевч. 131.
Конфе́ря, рі, ж. Картофель. Вх. Уг. 246.
Конферя́ник, ка, м. Родъ лепешки изъ картофеля и сыра. Вх. Уг. 246.
Ко́нче, нар. Безотлагательно, непремѣнно, именно. Нащо се вам його так конче треба? МВ. II. 188. І треба ж було сім паничам потрапити перелізти конче в мій садок.
Кончи́на, ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. I. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Кончи́ти, ся. = Кінчити, ся.
Коню́х, ха, м. Конюхъ. Я конюха не люблю, за конюха не піду: конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб.
Конюха́рити, рю, риш, гл. Быть конюхомъ. Вх. Зн. 28.
Коню́ший, шого, м. Конюшій. Служив у Потоцького конюшим. Стор.
Конюши́на, ни, ж. Клеверъ, Trifolium pratense. Волын. г. ЗЮЗО. I. 139.
Коню́шня, ні, ж. Конюшня. Як коня вкрали, він конюшню замкнув. Ном.
Коня́, ня́ти, с. Лошенокъ, а также плохая лошаденка. Чуже коня — паня. Ном. Ум. Коненя́. Назирив він коненя на ярмарку. Рудч. Ск. II. 175.
Коня́ка, ки, м. и ж. Ув. отъ кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. Ум. Коня́чка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.
Коня́нка, ки, ж. Лошадиный пометъ, лошадиный навозъ. Вх. Уг. 246.
Коня́р, ра́, м. Конюхъ; пастухъ лошадей. Радом. у. Вх. Уг. 246.
Коня́рка, ки, ж. Конюшня. Вх. Лем. 426.
Коня́тина, ни, ж. Лошадиное мясо. Вийняв ковбасу… німецьку, от що і свининою, і кошатиною, і конятиною начинена. Кв.
Конячи́на, ни, ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок. Левиц. I.
Коня́чка, ки, ж. Ум. отъ коня́ка.
Копа́, пи́, ж. 1) Міръ, сельское общество, сходка для рѣшенія судебныхъ дѣлъ; судебное засѣданіе (въ старину). Копа переможе й попа. Ном. № 10742. Позови й копи страх надоїли. Котл. НП. 342. 2) 60 штукъ чего-либо. Тепер давай мені хоч копу таких дівчат. — Сидить курка на копі, знесла яєць три копи. Нп. 3) Копна хлѣба (въ ней 60 сноповъ). Жито жали, в копи клали. Шевч. 61. Де ж Катрусю пригорнула? (ніч) Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою сина забавляє. Шевч. 77. Хто їде з копами, — у двір завертає. ЗОЮР.
