II. 90. Наплюю я багачу: свою копу молочу. Ном. № 2559. У ко́пи вкла́сти. Побить сильно. Так мене, синку, у копи вклали, що й не приведи Мати Божа. Харьк. 4) 50 копеекъ. Ой нате вам, рибалочки, мідну копу грошей. Мет. Нанялася носить воду, бо грошей не стало… кіп із вісім заробила. Шевч. 109. 5) Счетная единица у оконщиковъ: копа́ рядова́ заключаетъ въ себѣ 14 оконъ; кромѣ нея, есть копа́ шісна́дцятка (16 оконъ), двадця́тка (20), сорокі́вка (40) и шестидеся́тка (60 оконъ). Вас. 150. Ум. Кі́пка, кі́понька, кі́почка. Поставлю женців сімсот молодців, поставлю кіпок — що на небі зірок. Грин. III. 19. Сюди хіп, туди хіп, — за сміттячко дев'ять кіп, а десята кіпка, що вимела тітка. Грин. III. 493. В снопочки в'язала, в кіпочки складала. Грин. III. 414.
Копа́льник, ка, м. Землекопъ. Лебед. у. и Желех.
Копа́льниця, ці, ж. Копающая женщина. Лебед. у. и Желех.
Ко́паний, а, е. Выкопанный. Ой у полі край дороги копана кирниця. Нп.
Копани́на, ни, ж. Копанье постоянное.
Копани́ця, ці, ж. 1) Заступъ. 2) Родъ мотыги для копанія глины. Шух. I. 260. 3) Искривленное дерево, идущее на полозъ, выкопанное съ корнемъ изъ земли. Kolb. I. 68.
Ко́панка, ки, ж. 1) Копаніе, выкапываніе. 3) Родъ маленькаго колодезя безъ вѣнца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка. Грин. I. 4. 3) Выкопанный прудикъ, сажалка. Вас. 200. 4) Расчищенное подъ посѣвъ мѣсто въ лѣсу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. Ум. Ко́паночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.
Копа́ння, ня, с. Копаніе.
Ко́пань, ні, ж. 1) = Копанка 3. А як далеко річка, то щоб був колодязь або копань при коші. З них (отара) напивається щоденно. О. 1862. V. Кух. 30. 2) = Копанка 4.
Копа́ня, ні, ж. Деревянная заслонка къ печи. Вх. Зн. 28.
Копа́тельний, а, е. Усердный рабочій. Щирі були покійники… до хазяйського добра копательні. Сим. 206.
Копатень, тня, м. = Копитень. Лв. 97.
Копа́ти, па́ю, єш, одн. в. копну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Копать, рыть. Тоді козаки шаблями суходіл копали. Макс. І свяченим (ножем) копа яму. Шевч. Копа́ти я́му під ким. Подкапываться подъ кого, злоумышлять. Копають вороги яму підо мною. Мет. 2) Выкапывать. А там знов копають буряки та возять до сахарні. Левиц. I. Ой став козак царь-зілля копати. Мет. 3) Раскапывать, разрыхлять. Копай грядку! 4) Копа́ти нога́ми. Бить ногами; унижать, отталкивать. Змилуй єси, Христе-Боже, над нами панами, а щоб нас не копали москалі ногами. Нп. Як хороший, — не жаль грошей, а як поганий, — копну ногами. Ном. № 8474.
Копа́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Копаться, рыться. На улицю не піду і дома не всижу, хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Бодай тебе копалася лихая година!.. Мет. 2) Рыться (въ вещахъ). Одімкнули скриню, копалися, копалися — нічого не взяли. ЗОЮР.
Копа́ч, ча́, м. 1) Землекопъ. Де копачі копали, там і гроші пропали. Ном. № 11717. 2) Могильщикъ. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу. Грин. III. 284. 3) Заостренная палка, которою роютъ землю. 4) Родъ зимней шапки у лемковъ. Гол. Од. 75. Ум. Копа́чик.
Копа́чик, ка, м. 1) Ум. отъ копа́ч. 2) мн. Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что жердка. МУЕ. III. 24.
Копачки́й, а, е. = Копа́тельний. Дід Юрко замолоду був копачкий. Волчан. у.
Ко́пень, пені, ж. Ледяная сосулька. Вх. Уг. 246.
Копер, пра, м. = Кріп. Вх. Лем. 426.
Копе́ць, копця́, м. 1) Межевой знакъ. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопає. К. ЧР. 199. 2) Инструментъ для долбленія меду.
Копи́вка, ки, ж. = Копилиця. Вх. Лем. 426.
Копи́л, ла́, м. 1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. Ном. № 301. 2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Kolb. I. 67. Шух. I. 180. Копили поробив на сани. 3) Незаконнорожденное дитя. Вх. Зн. 28. Ум. Копиле́ць. Ном. № 14299.
Копи́лити, лю, лиш, гл. — гу́би. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться къ чему съ пренебреженіемъ; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! Сим. 231—232. Не будете ви в нас копи-