Копи́шник, ка, м. = Коповик. Богодухов. у.
Копия́, пиї́, ж. Пика, копье. Іде козак улицею, копиєю упірається. Нп.
Копі́єчка, ки, ж. Ум. отъ копі́йка.
Копі́й, пія́, м. Копейка. Нема ні копія. Харьк. Копій камінь довбе. Ном. № 1392.
Копі́йка, ки, ж. 1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. Ном. 2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Кв. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. О. 1861. X. 29. Ум. Копі́єчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу. МВ.
Копійча́ний, а, е. Копеечный, стоющій копейку. Ми громадяне, а то все суччя копійчане, бадилля світове. Гліб. Копійчані бублики.
Копійчи́на, ни, м. 1) Копейка. Перепадає було там сяк так копійчина за копійчиною. Левиц. 2) Деньги. Та вже став і на свою копійчину збиватись. Кв.
Копі́льник, ка, м. Складывающій въ копны. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику і мій кидальнику! Мил. 215.
Ко́піт, поту, м. 1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.
Ко́пія, пії, ж. Копія. Хто в Шевченковій Катерині, або хоч і в Марусі Квітчиній, бачить ескіз, копію з людини? Хата.
Копія́шний, а, е. = Копійчаний.
Ко́пки, гл. Ѣхать верхомъ. Дав же він йому́ ко́пки! Оттрепалъ его, побилъ.
Ко́пний, а, е. = Коповий.
Ко́пно, нар. Много. Як густо, то й копно. Ном. № 1367.
Копну́ти. См. Копати.
Копови́й, а́, е́. Общественный, мірской. Вічовий, коповий, громадський суд. К. ПС. 24. См. Копа 1.
Копови́к, ка́, м. Полтинникъ, 50 копеекъ. Заплати мені коповика, а я тебе сластьонами нагодую. Ном. № 11988. Тиць йому в руки коповика, а він подивився на мене та й каже: Ні, за півкарбованця не можно. О. 1862. I. 42.
Копови́ця, ці, ж. Время сгребанія копенъ, сгребаніе копенъ. Коповиця була, люде мов бджоли гудуть да мед збірають, так люде нагребли, копи возять. Г. Барв. 339.
Копові́з, во́зу, м. = Возовиця. Як зайде коповіз, багато роботи волам буде. Черниг. г. У копові́з. Во время перевозки копенъ.
Копово́зиця, ці, ж. = Коповіз. Ночі не досипа, сам і скотина день і ніч тягає, — от як у жнива, або в коповозицю. О. 1862. VI. 57.
Копоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Стучать, топать, бѣжать мелкими шагами. Ой ще зілля не кипить, а вже милий копотить. Чуб. V. 417.
Копоши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Копошиться. Люде, як та комашня, копошаться. МВ.
Ко́пра, ри, ж. Гной въ глазахъ. Угор.
Копра́вий, а, е. = Капра́вий. Угор.
Копри́ва, ви, ж. = Кропива. Вх. Уг. 246.
Копри́вник и копривня́к, ка, м. Травникъ, Sylvia. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 427.
Копти́ти, пчу́, ти́ш, гл. Копить деньги, скряжничая. Гроші все збіра, коптить. Зміев. у.
Коп'я́к, ка́, м. Большая копна, стогъ (сѣна) Вх. Зн. 28. Коп'як чортів тобі! Канев. у. Ум. Коп'ячо́к. Нема сіна, хиба десь-не-десь коп'ячок побачиш. Черк. у.
Кора́, ри́, ж. Кора. Короста ні велика, ні мала, як дубова кора. Ном. № 8163. Ум. Кі́рка.
Корабе́ль, бля́, м. Корабль. Жаль багатому корабля, а вбогому кошеля. Ном. № 1597. До самої хмари з щоглистими кораблями палає Скутара. Шевч. 59. Ум. Кора́блик, кора́бличок. Одвів милу на корабличок. Грин. III. 337.
Корабле́вий, а, е. Корабельный. Попереду на морі видно тілько верх щогли кораблевої. Ком. І.
Кора́блик, ка, м. 1) Ум. отъ корабе́ль. А на синім морі пливуть кораблі, а в тих корабликах сидять козаки. Мет. 2) Головной женскій уборъ. В понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34.
Кора́бличок, чка, м. Ум. отъ корабе́ль.
Кора́лики, ків, м. мн. Ум. отъ кора́лі.
Кора́лі, лів, м. мн. 1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой су-
