коштовню та чорт-зна чим укривати. (Пан хотів гарну клуню вкривати старою соломою). Полт.
Коштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. 2) = Куштувати.
Кошу́ленька, кошу́лечка и кошу́лька, ки, ж. Ум. отъ кошу́ля.
Кошу́ля, лі, ж. 1) Рубаха. На нім кошуля як біль біленька, як біль біленька, як лист тоненька. Гол. II. 18. Ой мати-мати, вчини мою волю, передай козаку білую кошулю. Чуб. V. 373. 2) Струпья на головѣ ребенка. КС. 1893. VII. 80. Вх. Зн. 29. Ум. Кошу́ле(о)нька, кошу́лечка, кошу́лька. Головонька змита і кошуленька біла. Мет. 287. Ой ходить сон по улонці, в білесенькій кошулоньці. Макс. В тонких білих кошулечках козака водили. Чуб. V. 306. Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176.
Кошу́р, ра́, м. = Куширь. Бодай тая річка кошуром заросла. Нп.
Коща́вий, а, е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 137.
Ко́щок, ка, м. Собачка ружейная, спускъ. Шух. I. 229.
Ко́яшник, ка, м. Скупщикъ птицъ, ѣздящій для этого съ ко́йцем въ селахъ. ЗЮЗО. I. 288.
Кпи́ни, кпин, ж. мн. Насмѣшки, издѣвки.
Кпи́ти, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го) гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись: ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.
Кпи́тися, кплю́ся, кпи́шся, гл. 1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. I. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Нп. 2) Жеманиться. Не кпися, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.
Крава́льниця, ці, ж. = Крамниця 2. Вх. Зн. 29.
Кравеці́я, ці́ї, ж. Кутерьма. Чуб. VII. 575.
Краве́цтво, ва, с. Портняжество. Швець знай своє швецьтво, а в кравецьтво не мішайся. Ном. № 9573.
Краве́ць, вця́, м. Портной. Кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу. К. ЧР. 12. Вражі кравці не вгодили і каптана вкоротили. Мет. Ум. Кра́вчик. Первий городок — усе кравчики, другий городок — усе ткачики, третій городок — усе шевчики. Чуб. III. 387.
Краве́цький, а, е. Портняжескій.
Кравни́к, ка́, м. Раст. Odontites rubra. Вх. Пч. I. 11.
Кравці́вна, ни, ж. Дочь портного.
Кравцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Портняжить, шить. Жидки сидять, кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. I. 95. 2) Быть портнымъ.
Кравче́нко, ка, м. Сынъ портного.
Кра́вчик, ка, м. Ум. отъ кравець.
Кравчи́на, ни, ж. Названіе войска, собраннаго въ концѣ XVI в. С. Наливайкомъ. Обізвався Наливайко — не стало кравчини! Обізвавсь козак Павлюга — за нею полинув. Шевч. 52. Славна стала та кравчина, як на Польщу стала, вовкулакам, католикам мстючи зраду здала. Срезн., Запорож. Стар. I. 39.
Кравчи́ха, хи, ж. Портниха или жена портного. Желех.
Кра́голь, гля, м. 1) Родъ кегля. КС. 1887. VI. 478. См. Краколь и скра́голь. 2) Родъ скалки для катанья? (Хуста) качала в краглю на столі. Чуб. III. 290.
Крагу́лець, льця, м. 1) Ястребъ, Nisus communis. Вх. Уг. 324. 2) Родъ звонка или бубенчика на шеѣ овцы или козы. Вх. Уг. 247.
Кра́демці, нар. = Крадькома. Вх. Зн. 29.
Кра́дений, а, е. Краденый. Не їсть пан дяк гусей, бо крадені. Ном. № 6893.
Краді́ж, жу́, м. Кража, воровство.
Краді́жка, ки, ж. = Крадіж. Лиха нахідка гірша від крадіжки. Посл.
Краді́жний, а, е. Воровской. Крадіжні гроші. НВолын. у.
Краді́й, дія́, м. Воръ. Лубен. у.
Краді́ння, ня, с. = Крадіж. Хиба насіння — крадіння? Набрав та й пішов. Драг. 380.
Кра́дки, нар. = Крадькома. Желех.
Кра́дці, нар. = Крадькома. Желех.
Крадько́, ка́, м. = Крадій. Желех.
Крадькома́, нар. Украдкою. У наметі поставили образ Пресвятої і крадькома молилися. Шевч. 365. З хати не виходив, хиба пізно, крадькома. МВ. II. 193.
Крадю́ка, ки, м. = Крадій. Мир. у. Слов. Д. Эварн.
Крадю́чий, а, е. Крадущій. Роди, Бо-
