До ясних безсмертности осель. К. Дз. 52.
Безсо́нний, а, е. Безсонный. Безсонна ніч. Левиц. Пов. 260.
Безсо́нниця, ці, ж. безсо́ння, ня, с. Шейк. Безсонница. Прийшла я до вас з крикливицями і безсонницями. Чуб. I. 141.
Безсоромі́тний, а, е. Безстыдный, безстыжій.
Безсоромі́тно, нар. Безстыдно. Безсоромітно лайливий. О. 1862. VIII. 23.
Безсоро́мний, а, е. Безстыдный. Щог. В. 19.
Безсоро́мність, ности, ж. Безстыдство. Желех.
Безсоро́мно, нар. Безстыдно.
Безстате́чно, нар. Неблагоразумно, непорядочно. А чоловік завжде грішить та й безстатечно. КС. 1883. II. 470.
Безсти́дний, а, е = Безсоромний Які справді безстидні оці городські козаки. Шевч. 305.
Безсти́дник, ка, м. Безстыдникъ.
Безсти́дниця, ці, ж. Безстыдница. Левиц. I. 309.
Безсторо́нний, а, е. Безпристрастный, непартійный. Желех.
Безсторо́нність, ности, ж. Безпристрастіе. Желех.
Безстра́шний, а, е. Безстрашный. Такий безстрашний, то стілко вже він не воював, ніколи страху не знав. Мнж. 60.
Бе́зсуд, ду, м. = Безсуддя. Столітній безсуд і тяжке насильство. К. Дз. 51.
Безсу́ддя, дя, с. Отсутствіе законности, беззаконіе. К.
Безсу́дний, а, е. Беззаконный. К. ЦН. 291. Поганого, безсудного, безбожного Ірода. Чуб. III. 384.
Безсу́дниця, ці, ж. Беззаконница? К. Дз. 98.
Безсу́дно, нар. Безъ суда; беззаконно. В темниці сконає безсудно. К. Дз. 51.
Безсумлі́нний, а, е. Безсовѣстный. Св. Л. 248. НВолын. у.
Безсумлі́нник, ка, м. Безсовѣстный человѣкъ. НВолын. у.
Безсумлі́нність, ности, ж. Безсовѣстность. Желех.
Безсумлі́нно, нар. Безсовѣстно.
Безсу́мний, а, е. Безпечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3.
Безсу́мно, нар. Безпечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.
Безсупере́чний, а, е. Безспорный.
Безсупере́чно, нар. Безспорно.
Безсча́стя, тя, с. и пр. = Безщастя.
Безтала́нний, а, е. Несчастный, безталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Шевч. Мої безталанні діточки. Стор. I. 20. Коли мене уродила безталанна мати. Чуб. V. 186.
Безтала́нник, ка, м. Несчастный человѣкъ, горемыка, неудачникъ.
Безтала́нниця, ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. Безтала́нничка, безтала́нночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. I. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752.
Безтала́ння, ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. НП. 393. І талан і безталання — все, каже, від Бога. Шевч. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталаннє. Мет. 306. Ум. Безталаннячко. МВ. II. 122.
Безті́льний, а, е. Безплотный. Вона здавалась ніжним безтільним духом. Левиц. I. 332.
Безтоло́чний, а, е. О землѣ: не бывающій подъ паромъ, не идущій въ толоку. Черниг.
Безтра́виця, ці, ж. Недостатокъ травы.
Безтра́вний, а, е. Лишенный травы. Степ безтравний і безводний.
Безтя́мний, а, е. 1) Безсмысленный. Желех. 2) Несообразительный, непонятливый.
Безтя́мність, ности, ж. 1) Безсмысленность. Желех. 2) Несообразительность, непонятливость.
Безуби́тно, нар. Черезчуръ, чрезвычайно, чрезмѣрно. Мнж. 176. Їла, безубитно їла, як із голодного села пани узяли мене в город. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Безува́жний, а, е. Невнимательный.
Безува́жно, нар. Невнимательно.
Безуві́р, ра, м. 1) Невѣрный, басурманъ. К. ЦН. 271. 2) Злой, безсердечный человѣкъ. См. Бузувір.
