Левиц. Обаранили колісничку: одна в одну щоку цілує, друга — в другу. Мир. Пов. II. 70. Собаки його обаранили. Грин. II. 204. Бджоли як обаранили його. Мнж. 113.
Обара́ніти, нію, єш, гл. Растеряться.
Обари́нок, нка, м. Крендель, баранка. Ум. Обари́ночок. Як я їла винні япка, ще й обариночки. Грин. III. 255.
Обаря́нець, нця, м. = Обаринок. Вх. Лем. 415.
Обаря́ти, ря́ю, єш, гл. = Баритися. Мил. 221. Та прибувайте, таточку, за мною не обаряйте. Мил. 186.
Обаря́тися, ря́юся, єшся, гл. = Обаряти. Ой іди ж ти, мій миленький, та не обаряйся. Чуб. V. 1196.
Оба́хта, ти, ж. Гауптвахта.
Обато́ритися, обату́ритися, рюся, ришся, гл. Опомниться, прійти въ себя. Вх. Лем. 440.
Оба́чити, чу, чиш, гл. 1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769. 2) Замѣтить. М'я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376.
Оба́читися, чуся, чишся, гл. Выздоровѣть. Вх. Лем. 440.
Оба́чіння, ня, с. Вниманіе. Ма́ти оба́чіння на ко́го. Обращать вниманіе на кого, присматривать, заботиться о комъ. Знайшла мене ой смертонька в чужій стороні, — май же, сестро, обачіння на діти мої. Гол. III. 70.
Оба́чний, а, е. Осмотрительный, осторожный, внимательный. Гей, — каже, — ти, шинкарко молода, ти, Насте кабашна! Ти, — каже, — до сіх бідних козаків-нетяг хоч злая, да й обашна. ЗОЮР. I. 203.
Оба́чність, ности, ж. Осмотрительность, осторожность, внимательность.
Оба́чно, нар. Осмотрительно, осторожно, внимательно.
Обашлува́ти, лу́ю, єш, гл. Пообѣщать, дать обѣтъ. Батько обашлував синові теля на господарство. Рк. Левиц. Я обашлував на церкву хоругов зробити.
Оба́шморити, рю, риш, гл. = Обашпорити. Обашморив другий грунт недалеко од Триполля. О. 1862. V. 9. (Варф. Шевч.).
Оба́шморитися, рюся, ришся, гл. Привыкнуть, освоиться. Деякі запорожці таки згодом обашморились, а деякі знов покрилися в дичу ( = у дикий степ). Вас. 213.
Оба́шпорити, рю, риш, гл. Нащупать, отыскать.
Обая́сник, ка, м. Злой духъ, летающій къ женщинѣ по ночамъ, — часто это умершій мужъ, если жена о немъ сильно горюетъ. КС. 1890. X. 59. См. Перелесник.
Обба́нити, ню, ниш, гл. Обмыть. Треба тебе (людину) оббанити. Мнж. 48. А діжу, як спече хліба, то не вискромаде, не оббане. Мнж. 99.
Обба́нитися, нюся, нишся, гл. Обмыться. Грій, каже, казан молока! Вона зігріла; він пірнув у його, оббанився. Мнж. 16. Побіжу… та оббанюсь. Мнж. 128.
Оббива́льник, ка, м. У мастеровъ изготовляющихъ курительныя трубки: молотокъ для чистой отдѣлки и насѣчки зубьевъ металлической крышки. Вас. 149.
Оббива́ти, ва́ю, єш, сов. в. обби́ти, обіб'ю́, єш, гл. Обивать, обить, сбить, стряхивать, стряхнуть. Зіма була і цвіт оббила. Мет. 36. Пороги оббивати. Ном. № 11913. Ой не оббивай ранньої роси, нехай обіб'є матінка моя. Мет. 245. 2) Бить, побить, отбить. За скоки обіб'ю і щоки. Ном. № 12479.
Оббива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. обби́тися, обіб'ю́ся, єшся, гл. Обиваться, обиться. Оббивсь як билина. Ном. № 1852. Пропившись і як крем'ях той оббившись. К. МБ. X. 3. Оббилася балачка. Разговоръ стихъ, смолкъ. Оббилася балачка, тим і не чутно стало. Новомоск. у.
Обби́рьканий, а, е = Забрьоханий. Сидить у шинку раз-у-раз оббирьканий. Г. Барв. 290.
Обби́ти, ся. См. Оббивати, ся.
Оббіга́ти, га́ю, єш, сов. в. оббі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Обѣгать, обѣжать. Переймає мене і оббігти не пускає. МВ. (О. 1862. III. 61). Андрійко село оббіжить, вернеться червоний, сміючись, пустуючи. МВ. II. 88. 2) Стекать, стечь, сбѣжать. Вибілила хату, — дощ пішов, вона й оббігла, і вп'ять руда. 3) Обходить, обойти, избѣгать. Тебе лихі сусіде оббігали. К. МХ. 14. Люде (його) оббігають. Г. Барв. 516.
Оббі́гати, гаю, єш, гл. Оббѣгать. Усіх подруг сьогодні оббігала, — заполочі хотіла позичити. Харьк.
Оббіли́ти, лю́, лиш, гл. Оббѣлить, сдѣлать бѣлымъ. Біленькая черемшина чи всі луги оббілила. Нп. Васильк. у.
Оббілува́ти, лу́ю, єш, гл. Снять шкуру. Іван царевич узяв того зайця, оббілував. Рудч. Ск. II. 106.
Оббіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. обібра́ти, обберу́, ре́ш, гл. 1) Обирать, обобрать. 2) Объѣдать, объѣсть, обгладывать, обглодать. Сидить хлопець коло стола, курча оббірає.
