О, меж. 1) О! О друже мій добрий, друже незабутний! Шевч. 2) Вотъ. О! о! дивись, як хороше!
О, пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) = Об 1 (рѣдко и лишь въ литературн. языкѣ). О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614. б) при обозначенія времени: въ. О той час; о сю пору. Желех.; в) при обозначеніи мѣры: на. О єден сажень довший. Желех. О два роки молодший. Желех. г) обозначаетъ цѣль, къ которой направлено дѣйствіе: о, за. Боротися, дбати о що. Желех. Тяжко о хліб. См. Про. 2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) = Об 2а. Ой сподівайся мене тоді в гості, як будуть о Петрі бистрії ріки-озера замерзати, об Різдві калина в лузі процвітати. ЗОЮР. I. 26. 3) = Об 2б. О шести ногах.
Оа́зіс, су, м. Оазъ. Мов оазіс, в чистім полі село зеленіє. Шевч.
Об, пред. Если стоящее предъ об слово оканчивается гласной (особенно: а, о, у), то о часто выпадаетъ. ЗЮЗО. II. 128. Ударив рукою 'б лавку. 1) Съ винит. падежемъ: при обозначеніи предмета, на который направлено дѣйствіе: о, объ. Ой піду я утоплюся, чи об камінь розіб'юся. Чуб. V. 229. 2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) при обозначеніи времени дѣйствія: на, объ, въ, около. Об Різдві. ЗОЮР. I. 26. Крий, Боже, народу якого там зібралось! Як об Іллі в Ромні. Греб. 372. Об Миколі продасть кобилу. О. 1862. IX. 7. Вітерець схопивсь об обідній порі. О. 1862. IX. 60. Жду, не діждусь, як об весні ластівки. Г. Барв. 119. б) при обозначеніи количества, мѣры и принадлежности опредѣляемаго предмета: о, об. Летів птах об восьми ногах. Ном. стр. 295, № 147. Купи черевички малі невеличкі й об нозі. Грин. III. 172.
Оба́, обі́, чис. = Обоє, обидва, обидві. Оба хороші, оба богацкі сини. Федьк.
Оба́битися, блюся, бишся, гл. Обабиться, изнѣжиться. Обабивсь ляхівкою окаянний. К. ЦН. 303.
Оба́біч, нар. По обабіч. Съ обѣихъ сторонъ, съ каждой стороны. На підмурку по краях, саме де гранки сходяться, по обабіч помуровані стовпи — всіх шість пар. Св. Л. 26.
Оба́бок, бка, м. Раст. Boletus Scaber Bull. ЗЮЗО. I. 114.
Оба́ва, ви, ж. Замедленіе, медленность.
Оба́вити, влю, виш, гл. = Вибавити. Я тобі воші обавила. Борз. у.
Обавля́тися, ля́юся, єшся, гл. = Баритися, гаятися. Вх. Зн. 42.
Обагря́нок, нку, м. = Обаринок. Ум. Обагря́ночок. Пішов милий на ярмарок, та й на ярморочок, — принесе мі сорок яблок та й обагряночок. Гол. II. 431.
Обамбу́рити, рю, риш, гл. Ошеломить, огорошить. Часом засяде хто небудь та з-за дуба булавою як обамбурить по спині, то й пролежиш який час. Брацл. у.
Оба́пол, ла, м. = Обаполок.
Оба́поли, нар. 1) По обѣимъ сторонамъ. 2) Вокругъ, во всѣ стороны. Упаде на могилу, туже, розливається, аж обаполи луна розлягається. Волч. у.
Оба́полок, лка, м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові горо́ди! хиба по обапілках города. Лебед. у.
Оба́польний, а, е. О доскѣ: отрѣзанная отъ края бревна.
Обара́нити, ню, ниш, гл. Окружить со всѣхъ сторонъ, напасть со всѣхъ сторонъ. Діти обаранили мене за гостинцями. Рк.
