ли, — у швачки пішли. Чуб. III. 404. Ум. Шва́чечка. Мил. 217.
Швачкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть швеей.
Швед, да, м. Шведъ. Добувсь, як швед під Полтавою. Ном. № 6454.
Шве́дин, на, м. Шведъ. Звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. Була потреба з шведином на морі. Морд. Пл. 126.
Шве́дка, ки, ж. Родъ верхней одежды. Нам короткії шведки, повідмерзали литки. Гол. II. 109.
Шве́дський, а, е. Шведскій. Уже ж шведзький король з Палієм Семеном під Полтавою б'ється. О. 1862. VIII. 27. Шведська могила. Котл.
Шве́дчина, ни, ж. Эпоха пришествія шведовъ въ Украйну 1808—9 г.г. Очнувсь дурень у шведчину. Ном. № 454.
Шве́йнога, ги, м. Названіе вола, у котораго заднія ноги у колѣна цѣпляются одна о другую. КС. 1897. VII. 47.
Швельбавий, а, е. Имѣющій плохой выговоръ. Вх. Лем. 484.
Шве́ндалка, ки, ж. Праздношатающаяся. Конотоп. у.
Шве́ндати, даю, єш, шве́ндяти, дяю, єш, гл. Шляться, слоняться, бродить. Ном. № 4625. З чистилища швендають собі у пекло люльки палить. Стор. М. Пр. 43. Кобзарі швендяють поміж людьми. К. ЧР. 259.
Шве́ндя, ді, об. 1) Праздношатающійся, праздношатающаяся, непосѣда. 2) Шве́нді справля́ти. Слоняться.
Шве́ндяння, ня, с. Шлянье, бродяжничество. Швендяння змалку по дворах. Мир. ХРВ. 162.
Шве́ндяти. См. Швендати.
Шве́ць, шевця́, м. Сапожникъ, башмачникъ. Вас. 160. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Ном. № 9573.
Швея́, швеї́, ж. = Швайка 6. Вх. Пч. II. 18.
Шв'єткий, а, е. Гибкій. Шв'єткий бич. Вх. Зн. 81.
Швиг, меж. Швырь. Як суха земля копати, то тільки швиг, швиг з ями. Волч. у.
Шви́гавка, ки, ж. Раст. — польова́. Plantago media L. ЗЮЗО. I. 178.
Шви́гати, гаю, єш, гл. Бросать, кидать. Діти швигають їми мов стрілами. ЗЮЗО. I. 178.
Швигну́ти, гну́, не́ш, гл. Сдернуть. Вітер як швигне хустку з голови. Черк. у.
Швиґар, ра, м. Конецъ кнута, плети. Вх. Зн. 81.
Шви́дкати, каю, єш, гл. Спѣшить. Чуб. VII. 576.
Швидкі́сть, кости, ж. Скорость, быстрота. Можна виміряти швидкість світу.
Шви́дко, нар. Скоро, быстро. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Ном. № 1958. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. На-шви́дко, на-швидку́. Наскоро. Оце тобі, серденько, вчера на-швидко. Чуб. V. 217. Словце яке на-швидку перемовити. МВ. II. 83.
Швидкові́ддя, дя, с. Мѣсто на рѣкѣ съ быстрымъ теченіемъ. Міус. окр.
Швидкома́, нар. На скорую руку.
Швидкува́ти, ку́ю, єш, гл. Спѣшить. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Швидки́й, а́, е́. Скорый, быстрый, поспѣшный, проворный. Швидкої роботи ніхто не хвалить. Ном. № 5576. Швидке само на себе набіжить. Ном. № 1692. Швидка́ смерть. Скоропостижная смерть во время эпидемій. Як ото швидка смерть ходила, то батько вмер. Черк. у. Ум. Швиде́нький, швиде́сенький.
Шви́дче, швидчі́й, швидчі́ш, швидчі́ше, нар. Срав. степень отъ шви́дко. Скорѣе. А нуте, нуте, йдіте швидче. Котл. Ен. II. 15. Наймичка прибігла до Зосі і просила її швидчій заглянути в кухню. Левиц. I. 413.
Шви́ндати, даю, єш, гл. = Швендати. Москалі так і швиндають по базарю. О. 1862. I. 40.
Швирга́ти, га́ю, єш, гл. Швырять. Швиргає з неба лід шматками. К. Псал. 325.
Швиргома́, нар. Швырнувши. Возів (сіна) дванадцять таких увезе, шо тільки достанеш швиргома докинуть. Ном. № 13883.
Швиргону́ти, ну́, не́ш, гл. Однокр. отъ швирга́ти. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.
Швирди́ць! меж. Швырь! Поніс попа до річки, та з мішка швирдиць! Тільки вода забулькотіла. Драг. 158.
Швиркати, каю, єш, гл. Производить звенящій шумъ. Швиркає коса. Вх. Зн. 81.
Шві́рень, рня, м. Шворень, желѣзный
