болтъ, прикрѣпляющій переднюю ось къ повозкѣ. Чуб. I. 94.
Швірньови́й, а́, е́ Къ шворню относящійся. Залізо швірньове. Цилиндрическое желѣзо, употребляющееся для шворней. Вас. 198.
Шво, шва, с. 1) Шовъ. На шві подерлося. НВолын. у. 2) Шитье. В одежі шво погане. Старо-Конст. у.
Шво́рінь, рня, м. 1) = Швірень. Рудч. Чп. 249. Чуб. VII. 402. 2) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Вас. 165.
Шво́рка, ки, ж. Веревка, бичевка. Ум. Шво́рочка. На шворочку нав'язують тоненьку дощечку; беруться за гулящий кінець шворки і махають рукою округи. Чуб. III. 99.
Шво́рний, а, е = Шварний. Шворна жінка. НВолын. у.
Шво́рньовий, а, е = Швірньовий. Шворньовий свердлик.
Шво́рочка, ки, ж. Ум. отъ шво́рка.
Ше, нар. = Ще. Батька ше на світі не було. Мнж. 123.
Шебену́ти, ну́, не́ш, гл. Пырнуть. Як шебенув його ножем. Золотон. у.
Шебер, ру, м. Раст. Satureja hortensis L. ЗЮЗО. I. 135.
Шебернути, рну, неш, гл. = Шеберхнути. Тихо, ні мушка не шеберне. ЕЗ. V. 214.
Шебе́рхнути, хну, неш, гл. = Шелеснути. Ніщо не шеберхне. Лохв. у.
Ше́бсько, нар. Быстро. Бігти шебсько. Мнж. 194.
Ше́вдатися, даюся, єшся, гл. Путаться. Лубен. у.
Шевелі́ти, (лю, лиш?), гл. = Шелестіти. Вх. Лем. 484.
Шеверно́гий, а, е. Косолапый, кривоногій. І не люблять дівчата, бо ти довгий.... криворукий, шеверногий. Чуб. V. 1127.
Шевелю́ха, хи, ж. Названіе змѣи въ заклинаніи отъ укуса гадюки. У полі золота груша, на золотій груші золоте гніздечко, в золотім гніздечку гадюка-шевелюха, цариця. Грин. II. 38.
Шевлі́я, лі́ї, ж. = Шавлія. Вх. Пч. II. 36. Ум. Шевлі́єнька, шевлі́єчка. Шевлієньку сажу. Чуб. V. 826.
Шевлю́г, га, м. = Шелюг 1. Слизький, як в'юн, гнучкий, як шевлюг. Ком. Пр. № 673.
Шевлю́га, ги, об. Дрянь, мерзавецъ.
Шевля́га, ги, ж. 1) Дрянной конь, кляча. Перекинь штани на шевлягу та й мерщій доганяй. 2) Овца. Вовк поїв до однісінької шевляги. Лубен. у.
Ше́вня, ні, ж. Сапожная мастерская. Радом. у., Козел. у., сапожный магазинъ.
Ше́вство, ва, с. Сапожное ремесло. Нема над шевство ремесла чеснішого. Ном. № 10441.
Ше́вський, а, е. 1) Сапожничій. Нашії чоботи, шевської роботи. Мет. 186. Ше́вська смола́. Варъ. Прилип до мене, як шевська смола до чобота. Ном. № 2750.
Шевці́в, це́ва, ве. Принадлежащій сапожнику. Желех.
Шевці́вна, ни, ж. Дочь сапожника. Желех.
Шевцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Сапожничать, заниматься сапожнымъ ремесломъ. Черк. у.
Шевцю́га, ги, шевцю́ра, ри, м. Презрит.: сапожникъ. Желех.
Шевче́нко, ка, м. Сынъ сапожника. Желех.
Ше́вчик, ка, м. Ум. отъ швець.
Шевчи́на, ни, м. = Швець.
Шевчи́ха, хи, ж. Жена сапожника, башмачника. Побила шевця лиха година, шевчиха шевця та й не злюбила. Чуб. V. 818.
Шевчу́к, ка́, м. Сапожный подмастерье, сапожный ученикъ. Желех.
Шегеря́вий, а, е. Шепелявый. Козел. у. Він трохи шегерявий. Лохв. у.
Шеґе́ря, рі, ж. Родъ танца. У Київі заказали, шоб шеґері не скакали. Грин. III. 53.
Ше́йкатися, каюся, єшся, гл. Шататься, шнырять. Сквир. у.
Ше́кало, ла, с. Жгутъ, употребляемый въ игрѣ того же имени. Kolb. I. 191.
Шелеви́ло, ла, с. Непосѣда? Ти то шелевило. Ном. № 5743.
Шелеві́ти, ві́ю, єш, гл. Шевелить. Вітер віє, шелевіє, простинов колише. Гол. I. 142.
Шелеге́йдик, ка, м. ? Бісові шелегейдики. Ном. № 14289.
Шеле́п, меж., выражающее паденіе. Шелеп із дуба. Рудан. I. 81. Шелеп щастя в хату. Ном. № 2060.
Шеле́па, пи, об. Нерасторопный, тупой человѣкъ.
