ховой. Нехай її лихо, штраповій конторі. Черк. у.
Штрапува́ти, пу́ю, єш, гл. 1) Штрафовать. 2) Страховать. Черк. у.
Штрик, меж. 1) Для выраженія пырянья, укола. Штрик його в бік. 2) Для выраженія прыжка. Чорт.... штрик у воду. Гн. I. 4. Почерез більшу (колоду) штрик. Гн. II. 239.
Штри́кавка, штри́калка, ки, ж. Хирургическій инструментъ для прокалыванья. У патера висіла через плече сумка з обценьками, кліщами, ножами, штрикалками. Стор. М. Пр. 103.
Штрика́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі. Ном. № 8400. 2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав. Гн. II. 239.
Штрика́тися, ка́юся, єшся, гл. Колоть. Ном. № 13313.
Штри́ки-бри́ки, мн. Въ загадкѣ: коза. Чуб. 1. 306.
Штрикну́ти, кну́, не́ш, гл. Однокр. отъ штрика́ти. Кольнуть, пырнуть, ткнуть. Ото баба як штрикне його штилем, то так рана і є. Рудч. Ск. I. 53.
Штрикону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой кольнуть, пырнуть, ткнуть.
Штрих, ху, м. ? Суботнім штрихом на недільним торг. Чуб. 1. 273.
Штри́ха, хи, ж. Въ выраженіи: штриха-мни́ха. Медлительная, нерасторопная женщина. Іде штриха-мниха з обідом нерано. Грин. III. 662.
Штри́хало, ла, с. Въ сказкѣ: палка съ заостреннымъ концемъ. Зробив добре штрихало.... та як штрихоне її, — так і наштрикнув. Грин. II. 199.
Штри́хіль, ля, с. Инструментъ (родъ желѣзной лопатки) для оскабливанія шерсти при выдѣлкѣ кожи. Вас. 157. Черниг. у., Сумск. у.
Штрихону́ти, ну́, не́ш, гл. = Штриконути. Як штрихоне її, — так і наштрикнув. Грин. II. 199.
Штрихува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Сравнивать зерно въ уровень съ поверхностью мѣры. Та не штрихуй бо так, а насип хоч трошки з верхом. 2) Класть штрихи при рисованіи.
Штруме́нт, ту, м. = Струмент.
Штуб, ба, штуба́к, ка́, м. = Штовб. Вх. Зн. 83.
Штудера́ція, ції, ж. Искусно, хитро сдѣланная вещь. Їкі він (чорт) штудерациї робив, то Бог все переробив на свою користь. Гн. II. 219.
Штуде́рний, а, е. 1) Хитрый. Желех. 2) Замысловатый, искусный.
Штуде́рно, нар. 1) Хитро. 2) Замысловато, искусно. Завивають голову штудерно і мудро білою переміткою. Шух. I. 132.
Шту́ка, ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. МУЕ. I. 75. 2) Искусство. Гал. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. Шевч. 181. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. Рудч. Ск. II. 150. Бра́тись на шту́ки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Ном. № 10620. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 6037. Бити не штука. Ном. №3811. 6) Огнева́ шту́ка. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Стор. М. Пр. 72. Ум. Шту́чка, шту́чечка.
Штука́рити, рю, риш, гл. Шутить, забавно проказить.
Штука́рка, ки, ж. Забавница, проказница.
Штука́рь, ря́, м. Шутникъ, забавникъ, проказникъ.
Штуке́нція, ції, штуке́рія, рії, ж. = Штука 4 и 5. Чи чули, яку він штукерію викинув в Острі? Стор.
Штуко́ваний, а, е. Состоящій изъ частей. Васильк. у.
Штукува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Составлять предметъ изъ отдѣльныхъ частей. 2) Въ овчину, мѣхъ вставлять вмѣсто голыхъ мѣстъ, куски, покрытые шерстью. МУЕ. I. 73. 3) = Шуткува́ти. Це ми кажемо сміючись та штукуючи. Харьк. у.
Шту́нда, ди, ж. 1) Штундизмъ, религіозное ученіе штундистовъ. 2) = Штундарь. Штунда хоч без попа та з папкою (т. е.: зажиточный). Ком. Пр. № 1275. 3) Соб. Штундисты.
Штунда́рь, ря, м. Штундистъ. Желех.
Штундо́вий, а, е. 1) Относящійся къ штундѣ. Желех. 2) = Штундарь.
